посірілий
посірі́лий
-а, -е.
1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до посіріти.
2》 у знач. прикм. Який став, зробився сірим, набув сіруватого відтінку.
|| Зблідлий.
|| Який посвітлішав перед світанком (про небо).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посірілий — посірі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- посірілий — див. сірий Словник синонімів Вусика
- посірілий — ПОСІРІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до посірі́ти. Комбриг встав з-за столу, міцніше натягнув на голову посірілого від куряви кашкета (Ю. Бедзик); Охрім Бандура дивився на посірілий від дощів степ (В. Кучер). 2. у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
- посірілий — СІ́РИЙ (колір, середній між білим і чорним), ПОПЕЛЯ́СТИЙ, ПО́ПІЛЬНИЙ, ПОПЕЛЬНА́СТИЙ рідше, ПОПЕЛА́СТИЙ рідше, ДИМЧА́СТИЙ, ДИ́МНИЙ, ША́РОВИЙ діал., ША́РИЙ діал. Словник синонімів української мови
- посірілий — ПОСІРІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до посірі́ти. Комбриг встав з-за столу, міцніше натягнув на голову посірілого від куряви кашкета (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 8); Охрім Бандура дивився на посірілий від дощів степ (Кучер, Чорноморці, 1956, 207). Словник української мови в 11 томах