похований
похо́ваний
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до поховати.
|| у знач. ім. похований, -ного, ч.; похована, -ної, ж. Той (та), якого (яку) поховали, погребли.
|| поховано, безос. присудк. сл.
2》 у знач. прикм., перен. Забутий ким-небудь; який (якого) доводиться забувати; пущений у непам'ять.
3》 у знач. прикм., перев. мн., рідко. Які поховались (у багатьох місцях).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- похований — похо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- похований — ПОХО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до похова́ти. На погожім небосклоні [небосхилі] виткнулась Княжа гора, а ближче, на Чернечій горі, де похований Шевченко, на самому вершечку рябіють штахетики (М. Словник української мови у 20 томах
- похований — похова́ти живце́м (живи́м) кого. 1. Позбавити радощів життя, чогось важливого, необхідного і т. ін.; довести когось до смерті. — Ти чого до мене прийшов? — закричав, багровіючи від люті, Шумейко.— Вчити, як моїм добром розпоряджатись, кому що підписувати?... Фразеологічний словник української мови
- похований — Похо́ваний, -на, -не; звич. мн. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- похований — ПОХО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до похова́ти. На погожім небосклоні [небосхилі] виткнулась Княжа гора, а ближче, на Чернечій горі, де похований Шевченко, на самому вершечку рябіють штахетики (Коцюб. Словник української мови в 11 томах