1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пошана

поша́на

-и, ж.

1》 Почуття поваги, що ґрунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей кого-, чого-небудь. Користуватися пошаною. Пройматися пошаною.

2》 Зовнішній вияв почуття поваги до кого-, чого-небудь; почесті. Віддавати пошану.

З великою (глибокою і т. ін.) пошаною — традиційний вираз наприкінці листа.

Моя (наша) пошана рідко — вітання при зустрічі.

На (у, в) знак пошани — виявляючи до кого-небудь повагу, вшановуючи когось.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пошана — поша́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пошана — Повага, шана, шаноба, пошанівок; (належна) ПОЧЕСТЬ; пошаноба. Словник синонімів Караванського
  3. пошана — див. честь; шана Словник синонімів Вусика
  4. пошана — [пошана] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. пошана — ПОША́НА, и, ж. 1. Почуття поваги, що ґрунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей кого-, чого-небудь. Миронова довго, з увагою і пошаною гляділа на нього (І. Словник української мови у 20 томах
  6. пошана — ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ (РЕШПЕ́КТ) заст. Словник синонімів української мови
  7. пошана — Поша́на, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пошана — ПОША́НА, и, ж. 1. Почуття поваги, що грунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей кого-, чого-небудь. Миронова довго, з увагою і пошаною гляділа на нього (Фр. Словник української мови в 11 томах