пошана

Значення в інших словниках

1. пошана — поша́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. пошана — Повага, шана, шаноба, пошанівок; (належна) ПОЧЕСТЬ; пошаноба. Словник синонімів Караванського
3. пошана — [пошана] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
4. пошана — -и, ж. 1》 Почуття поваги, що ґрунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей кого-, чого-небудь. Користуватися пошаною. Пройматися пошаною. 2》 Зовнішній вияв почуття поваги до кого-, чого-небудь; почесті. Віддавати пошану. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пошана — ПОША́НА, и, ж. 1. Почуття поваги, що ґрунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей кого-, чого-небудь. Миронова довго, з увагою і пошаною гляділа на нього (І. Словник української мови у 20 томах
6. пошана — ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ (РЕШПЕ́КТ) заст. Словник синонімів української мови
7. пошана — Поша́на, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. пошана — ПОША́НА, и, ж. 1. Почуття поваги, що грунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей кого-, чого-небудь. Миронова довго, з увагою і пошаною гляділа на нього (Фр. Словник української мови в 11 томах