1. Великий тлумачний словник сучасної мови

приковувати

прико́вувати

-ую, -уєш, недок., прикувати і рідко прикути, -ую, -уєш, док., перех.

1》 Куючи, приєднувати метал до металу.

|| Міцно прибивати що-небудь металеве до чогось.

|| перен. Приморожувати що-небудь до чогось.

2》 Приєднувати кого-, що-небудь до чогось ланцюгом.

3》 перен. Змушувати кого-небудь залишатися на якомусь місці або перебувати десь.

|| Бути причиною, яка позбавляє можливості чи бажання рухатися.

|| Бути причиною, яка змушує кого-небудь перебувати десь. Приковувати до ганебного стовпа.

4》 перен. Викликати якийсь інтерес, притягати.

|| Привертаючи до себе увагу, змушувати кого-небудь діяти в певному місці.

|| Викликати прихильність, почуття дружби, кохання; притягати до себе.

|| у сполуч. зі сл. очі, погляд. Привертаючи увагу, змушувати чийсь погляд зупинятися на собі.

|| у сполуч. зі сл. очі, погляд. Зосереджувати свій погляд на кому-, чому-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приковувати — прико́вувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. приковувати — ПРИКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКУВА́ТИ і рідко ПРИКУ́ТИ, ую́, ує́ш, док., кого, що. 1. Куючи, приєднувати метал до металу; // Міцно прибивати що-небудь металеве до чогось. Зробив [брат] сундук і покрив його чорним лаком, .. Словник української мови у 20 томах
  3. приковувати — прико́вувати / прикува́ти (до се́бе) о́чі (зір) чиї (чий). Привертати чиюсь увагу, приваблюючи своїм виглядом. Простягся кучерявий гай вербовий і стоїть на сторожі поміж річкою та шпичастими горами... Фразеологічний словник української мови
  4. приковувати — ВА́БИТИ (перев. у спол. зі сл. зір, око, погляд і т. ін. — привертати увагу приємним виглядом, красою тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ПРИВЕРТА́ТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, ПРИКО́ВУВАТИ, СПОКУША́ТИ, ЧАРУВА́ТИ... Словник синонімів української мови
  5. приковувати — ПРИКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКУВА́ТИ і рідко ПРИКУ́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех. 1. Куючи, приєднувати метал до металу; // Міцно прибивати що-небудь металеве до чогось. Зробив [брат] сундук і покрив його чорним лаком, .. Словник української мови в 11 томах
  6. приковувати — Прико́вувати, -вую, -єш сов. в. прикувати, -кую́, -є́ш, гл. Приковывать, приковать. Коло тих стовпів дванадцять зміїв на ланцюгах приковано. Рудч. Ск. І. 135. Стоїть мов прикований — і очей не зведе. Рудч. Ск. II. 47. Словник української мови Грінченка