прогін

прогі́н

ону, ч.

1》 Дія за знач. прогнати, проганяти.

2》 Дорога, якою гонять худобу або птицю на пасовисько, водопій і т. ін.

3》 тільки мн., іст. Плата за проїзд на поштових конях.

4》 розм. Ділянка шляху між залізничними станціями; перегін.

5》 Відкритий простір у чому-небудь; проріз, отвір. Прогони дверей.

|| Проміжок, відстань між сусідніми опорами в яких-небудь спорудах, будовах; частина такої споруди, будови.

6》 спец. Обмежена двома рядами опор, колон частина цеху, призначена для доменної печі, промислового конвеєра і т. ін.

7》 Горизонтальна опорна балка в споруді, на яку спираються інші балки.

8》 Сходова клітка в будинках.

9》 розм. Відстань, дільниця шляху між двома найближчими населеними пунктами вздовж автомобільної дороги, залізниці та ін.

10》 Виробнича операція на металорізальних та деревообробних верстатах. Обтесати дошку у два прогони.

11》 Друкарська операція на офсетній багатоколірній, двоколірній та одноколірній машині. Друк в один, два та чотири прогони.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прогін — прогі́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. прогін — (між зупинками) перегін; (для дверей) проріз, отвір; (між опорами мосту) проміжок, відстань; (кола) Б. З. діяметр. Словник синонімів Караванського
  3. прогін — [проуг’ін] прогону, м. (на) прогон'і, мн. прогоние, прогон'іў Орфоепічний словник української мови
  4. прогін — ПРОГІ́Н, го́ну, ч. 1. Дія за знач. прогна́ти, проганя́ти. 2. Дорога, якою гонять худобу або птицю на пасовисько, водопій і т. ін. Увечері гуси по встановленому прогону прямують до місця ночівлі (з наук. літ.). 3. іст. Словник української мови у 20 томах
  5. прогін — Ону, ч. Брехня, недостовірні дані. Розказуй-розказуй, я все одно знаю, що це повний прогін. Словник сучасного українського сленгу
  6. прогін — О́ТВІР (пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному), ДІРА́, ДІ́РКА, ЛЮК (звичайно із заслонкою); ЖЕРЛО́ (вузьке і глибоке); ПРО́ДУХ, ВІДТУ́ЛИНА розм., ПРОДУ́ХВИНА розм., ПРОДУ́ХОВИНА розм., ПРОДУ́ХА рідше; ПА́ЩА (темне, зяюче); ПРО́ЙМА буд. Словник синонімів української мови
  7. прогін — Прогі́н, -го́ну; -го́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. прогін — ПРОГІ́Н, го́ну, ч. 1. Дія за знач. прогна́ти, проганя́ти. 2. Дорога, якою гонять худобу або птицю на пасовисько, водопій і т. ін. Увечері гуси по встановленому прогону прямують до місця ночівлі (Птахівн., 1955, 293). 3. іст. Словник української мови в 11 томах
  9. прогін — Відстань між підпорами у мостах, арках тощо. Архітектура і монументальне мистецтво
  10. прогін — Прогін, -го́ну м. 1) Дорога (между полями и пр.) для прогона скота. Вх. Зн. 56. Чуб. VI. 45. 2) Палка у невода, которою пропускаютъ неводъ подъ ледъ. Полт. г. 2) Длина зданія отъ угла до угла. Чуб. VII. 377. 4) Діаметръ. Словник української мови Грінченка