проречений
проре́чений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до проректи.
|| проречено, безос. присудк. сл.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проречений — проре́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- проречений — ПРОРЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до проректи́. – Безсмертніш, як ми, завважаєш себе? Покинь сю заблуду, шалений! Час грізний відплати спіткає й тебе, Писанням святим проречений (П. Грабовський); // проре́чено, безос. пред. Словник української мови у 20 томах
- проречений — ПРОРЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проректи́. — Безсмертніш, як ми, завважаєш себе? Покинь сю заблуду, шалений! Час грізний відплати спіткає й тебе, Писанням святим проречений (Граб., І, 1959, 305); // проре́чено, безос. присудк, сл. Словник української мови в 11 томах