1. Великий тлумачний словник сучасної мови

псувати

псува́ти

псую, псуєш, недок., перех.

1》 Робити непридатним для користування, вживання, споживання і т. ін. (іноді навмисне); пошкоджувати.

|| Витрачати даремно, марно; переводити.

|| Різко порушувати нормальний стан, порядок, нормальну форму чого-небудь.

|| Своєю дією чи впливом пошкоджувати або порушувати що-небудь (про неживі предмети, явища природи).

|| Завдавати шкоди здоров'ю, нервовій системі, пошкоджувати зір, зуби і т. ін.

2》 Робити неприємним, поганим (настрій, характер, людські взаємини і т. ін.).

|| Заважати, перешкоджати кому-небудь або самому собі у чомусь.

|| Порушувати нормальний перебіг якого-небудь процесу, розвиток якоїсь дії.

|| Робити непривабливим, негарним, неприємним (чийсь зовнішній вигляд).

|| Своєю присутністю, наявністю порушувати загальний вигляд, форму чого-небудь, робити непривабливим для ока.

3》 перен., розм. Негативно впливати на кого-, що-небудь, прищеплювати погані звички, нахили; розбещувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. псувати — псува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. псувати — (речі) пошкоджувати, д. нищити; (харчі) переводити; (здоров'я) збавляти, нівечити, (життя) калічити; (роботу) партачити; (дитину) розбещувати; (машину) виводити з ладу; п! МАРНУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. псувати — ПСУВА́ТИ, псую́, псує́ш, недок., що. 1. Робити непридатним для користування, вживання, споживання і т. ін; пошкоджувати. – Відчини-бо, Меласю, – скрикнув знов Михайло, – нехай я дверей не псую!... Словник української мови у 20 томах
  4. псувати — псува́ти / зіпсува́ти обі́дню кому і без додатка. Заважати, шкодити кому-небудь у якійсь справі. Тадей Станіславович торкнувся рукою плеча Левченка: — Зіпсував обідню старий донощик. І чарки по-людськи не допив (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
  5. псувати — ЗІПСУВА́ТИ (зробити непридатним для вживання, користування і т. ін., вивести з ладу), ЗОПСУВА́ТИ рідше, ПОШКО́ДИТИ, УШКО́ДИТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, ПОНІ́ВЕЧИТИ, ПОЛАМА́ТИ, ЗЛАМА́ТИ, ЗЛОМИ́ТИ, СПОТВО́РИТИ, ПЕРЕВЕСТИ́, СКАЛІ́ЧИТИ підсил. Словник синонімів української мови
  6. псувати — Псува́ти, псую́, псує́ш; псує́; не псуй, псу́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. псувати — Псувати, псую́, -єш гл. 1) Портить. Чуб. V. 1173. Хоть займає, не займає, нехай не цілує, нехай мого біленького личенька не жує. Чуб. V. 12. 2) Бранить, поносить. Угор. Словник української мови Грінченка