підпиратися

підпира́тися

-аюся, -аєшся, недок., підпертися, підіпруся, підіпрешся, док.

1》 чим і рідко на що. Спиратися на що-небудь, стоячи або пересуваючись.

|| Схилятися, обпиратися головою, підборіддям, щокою і т. ін. на руку, долоню.

|| у сполуч. зі сл. бік, боки. Упиратися рукою (руками) у бік (боки).

2》 перен., розм. Доповнюватися чим-небудь; спричиняти щось.

3》 перен. Мати що-небудь за свою основу, бути побудованим на основі чогось.

4》 тільки недок. Пас. до підпирати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підпиратися — підпира́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підпиратися — ПІДПИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПІДПЕ́РТИСЯ, підіпру́ся, підіпре́шся, док. 1. чим і рідко на що. Спиратися на що-небудь, стоячи або пересуваючись. Був [дід] .. Сідий, в космах і пелехатий, Зігнувсь, підпершися ціпком (І. Словник української мови у 20 томах
  3. підпиратися — ОБПИРА́ТИСЯ (ОПИРАТИСЯ) на що, об що (прихилятися до чого-небудь, переносячи на нього частину ваги свого тіла), СПИРА́ТИСЯ, УПИРА́ТИСЯ (ВПИРА́ТИСЯ) в що, ПІДПИРА́ТИСЯ чим рідше і на що, ЗЛЯГА́ТИ на що. — Док. Словник синонімів української мови
  4. підпиратися — ПІДПИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПІДПЕ́РТИСЯ, підіпру́ся, підіпре́шся, док. 1. чим і рідко на що. Спиратися на що-небудь, стоячи або пересуваючись. Був [дід].. Сідий, в космах і пелехатий, Зігнувсь, підпершися ціпком (Котл. Словник української мови в 11 томах