1. Великий тлумачний словник сучасної мови

радісний

ра́дісний

-а, -е.

1》 Який відчуває радість із приводу чого-небудь.

|| Який виражає радість.

|| Який має веселу вдачу; життєрадісний.

2》 Сповнений радості, веселощів, приємностей і т. ін.

|| Який приносить, дає радість, втіху; відрадний.

|| Викликаний радістю.

|| у знач. ім. радісне, -ного, с. Те, що сповнене радості.

3》 кому, розм., рідко. Який викликає у кого-небудь радість, тішить (про особу, предмет, подію і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. радісний — ра́дісний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. радісний — Веселий, життєрадісний, о. сонцелюбний, сонцеликий, просвітлий; пор. ВТІШНИЙ, ОСЯЙНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. радісний — див. веселий Словник синонімів Вусика
  4. радісний — [рад'існией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. радісний — РА́ДІСНИЙ, а, е. 1. Який відчуває радість з приводу чого-небудь. Іван був радісний, веселий, дробцював [дрібцював] короткими ногами і все говорив та й говорив, мов горохом сипав (М. Словник української мови у 20 томах
  6. радісний — ВЕСЕ́ЛИЙ (сповнений веселощів, піднесеного настрою), ЖИТТЄРА́ДІСНИЙ, ПРЕВЕСЕ́ЛИЙ підсил. Це був веселий дужий парубок, який ніколи не занепадав духом (О. Довженко); Ольга бігала весела, життєрадісна (Я. Словник синонімів української мови
  7. радісний — Ра́дісний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. радісний — РА́ДІСНИЙ, а, е. 1. Який відчуває радість з приводу чого-небудь. Іван був радісний, веселий, дробцював [дрібцював] короткими ногами і все говорив та й говорив, мов горохом сипав (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. радісний — Радісний, -а, -е Радостный, веселый. Не радісною вісткою тебе стрічатиму. Стор. МПр. 56. Словник української мови Грінченка