1. Великий тлумачний словник сучасної мови

рватися

рва́тися

рвуся, рвешся, недок.

1》 Розриватися, розділятися на частини (про предмети).

|| безос.

|| Ставати дірявим, драним.

|| Ставати уривчастим, перериватися (про розмову, думки, дихання, голос і т. ін.).

2》 Робити різкі, поривчасті рухи, намагаючись звільнитися від кого-, чого-небудь, вирватися звідкілясь.

|| Кидатися з боку на бік, метатися.

3》 Відокремлюватися, відділятися від стебла, кореня; обламуватися; зриватися.

4》 Розлітатися, розриватися на частини, осколки.

|| Знищуватися, руйнуватися, діставати пошкодження від вибуху; вибухати.

5》 перен. Припинятися, розриватися, переставати існувати (про стосунки, зв'язки і т. ін.).

6》 Прагнути до чого-небудь, кудись.

|| Бути сповненим пристрасного бажання чого-небудь, прагнення до чогось (про душу, серце).

|| Рости, здійматися, підноситися стрімко, високо.

7》 Поривчасто віяти (про вітер), нестримно котитися (про хвилі).

8》 Працюючи на повну силу, потужність, знемагати, надриватися.

9》 Пас. до рвати 1-5).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рватися — рва́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рватися — I порватися (про одяг), випістрюватися, вистрьопуватися, витиратися, вичовгуватися, вишмулюватися, луснути, перериватися, розійтися (про шви), розпанахатися, розриватися, тріснути II див. шарпатися Словник синонімів Вусика
  3. рватися — РВА́ТИСЯ, рву́ся, рве́шся, недок. 1. Розриватися, розділятися на частини (про предмети). Струни почали рватись і дзижчали, як ґедзи в Спасівку (І. Нечуй-Левицький); Пряла Марія, задумана й стривожена. І все їй чомусь рвалась нитка (А. Головко); // безос. Словник української мови у 20 томах
  4. рватися — рва́тися: ◊ рве́ться як бзди́ни → бздини Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. рватися — душа́ (се́рце) рве́ться. 1. чия (чиє), у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає за щось, страждає від чогось. Разом з піснею (Вутанька) вже мовби переливалася в інший, нетутешній світ. Фразеологічний словник української мови
  6. рватися — ВИБУХА́ТИ (про вибухові речовини, бомби, снаряди тощо — з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою розділятися на частини, осколки), РОЗРИВА́ТИСЯ, РВА́ТИСЯ, ЗРИВА́ТИСЯ рідше, ЛО́ПАТИСЯ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  7. рватися — РВА́ТИСЯ, рву́ся, рве́шся, недок. 1. Розриватися, розділятися на частини (про предмети). Струни почали рватись і дзижчали, як гедзи в спасівку (Н.-Лев., III, 1956, 212); Пряла Марія, задумана й стривожена. Словник української мови в 11 томах
  8. рватися — Рватися, рвуся, рвешся гл. 1) Рваться, разрываться. Де коротко, там і рветься. Ном. № 2131. Пани бються, а в нашого брата чуби рвуться. Ном. № 1303. 2) Надрываться, изнемогать Г. Барв. 388. Плучач оре і в праці рветься, а панське черево оттак аж дметься. Словник української мови Грінченка