рватися

рва́тися:

рве́ться як бзди́нибздини

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рватися — рва́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рватися — I порватися (про одяг), випістрюватися, вистрьопуватися, витиратися, вичовгуватися, вишмулюватися, луснути, перериватися, розійтися (про шви), розпанахатися, розриватися, тріснути II див. шарпатися Словник синонімів Вусика
  3. рватися — рвуся, рвешся, недок. 1》 Розриватися, розділятися на частини (про предмети). || безос. || Ставати дірявим, драним. || Ставати уривчастим, перериватися (про розмову, думки, дихання, голос і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рватися — РВА́ТИСЯ, рву́ся, рве́шся, недок. 1. Розриватися, розділятися на частини (про предмети). Струни почали рватись і дзижчали, як ґедзи в Спасівку (І. Нечуй-Левицький); Пряла Марія, задумана й стривожена. І все їй чомусь рвалась нитка (А. Головко); // безос. Словник української мови у 20 томах
  5. рватися — душа́ (се́рце) рве́ться. 1. чия (чиє), у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає за щось, страждає від чогось. Разом з піснею (Вутанька) вже мовби переливалася в інший, нетутешній світ. Фразеологічний словник української мови
  6. рватися — ВИБУХА́ТИ (про вибухові речовини, бомби, снаряди тощо — з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою розділятися на частини, осколки), РОЗРИВА́ТИСЯ, РВА́ТИСЯ, ЗРИВА́ТИСЯ рідше, ЛО́ПАТИСЯ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  7. рватися — РВА́ТИСЯ, рву́ся, рве́шся, недок. 1. Розриватися, розділятися на частини (про предмети). Струни почали рватись і дзижчали, як гедзи в спасівку (Н.-Лев., III, 1956, 212); Пряла Марія, задумана й стривожена. Словник української мови в 11 томах
  8. рватися — Рватися, рвуся, рвешся гл. 1) Рваться, разрываться. Де коротко, там і рветься. Ном. № 2131. Пани бються, а в нашого брата чуби рвуться. Ном. № 1303. 2) Надрываться, изнемогать Г. Барв. 388. Плучач оре і в праці рветься, а панське черево оттак аж дметься. Словник української мови Грінченка