1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

рвонутися

рвонутися:

◊ рвонутися з копи́та вул. зірватися з місця (ст): Не минуло й п'яти хвилин, як почувся умовлений свист. Я рвонувся з копита і почвалав у напрямі стадіону Робітничого Спортового Клюбу, обгородженого високим парканом (Керницький)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рвонутися — рвону́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рвонутися — -нуся, -нешся, док., однокр. 1》 Різко, гучно пролунати (про звуки). 2》 Зробити різкий, поривчастий рух, намагаючись звільнитися від кого-, чого-небудь. 3》 Відокремитися, відділитися від чого-небудь; зірватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рвонутися — РВОНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., однокр. 1. Різко, гучно пролунати (про звуки). Рвонувся акорд і порвався (І. Нечуй-Левицький); Рвонулося розкотисте “ура-а!” І вщухло враз (В. Бичко). Словник української мови у 20 томах
  4. рвонутися — ВИБУХА́ТИ (про вибухові речовини, бомби, снаряди тощо — з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою розділятися на частини, осколки), РОЗРИВА́ТИСЯ, РВА́ТИСЯ, ЗРИВА́ТИСЯ рідше, ЛО́ПАТИСЯ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  5. рвонутися — РВОНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., однокр. 1. Різко, гучно пролунати (про звуки). Рвонувся акорд і порвався (Н.-Лев., III, 1956, 305); Рвонулося розкотисте «ура-а!» І вщухло враз (Бичко, Сійся.., 1959, 388). Словник української мови в 11 томах
  6. рвонутися — Рвону́тися, -ну́ся, -не́шся гл. Рвануться, порывисто броситься. Чорт як рвонеться, — тільки пил схватився. Рудч. Ск. II. 23. Словник української мови Грінченка