рвонутися

РВОНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., однокр.

1. Різко, гучно пролунати (про звуки).

Рвонувся акорд і порвався (І. Нечуй-Левицький);

Рвонулося розкотисте “ура-а!” І вщухло враз (В. Бичко).

2. Зробити різкий, поривчастий рух, намагаючись звільнитися від кого-, чого-небудь.

Корова рвонулася. Але міцно тримає за вірьовку продавець (Г. Хоткевич);

Сахно рвонулася з свого ложа. Але пута міцно держали їй руки й ноги (Ю. Смолич).

3. Відокремитися, відділитися від чого-небудь; зірватися.

Двері в келію неначе рвонулись і одскочили, неначе в двері бурхнула буря... (І. Нечуй-Левицький);

Її окуляри рвонулись із носа і полетіли вгору... (Остап Вишня).

4. Розлетітися, розірватися на частини, осколки від вибуху; вибухнути.

Рвонулась міна. Хата – в повітря. І тільки піч із темним димарем осталась (О. Довженко).

5. розм. Поривчасто, різко рушити, раптово почати рух.

Утік не втік, думаю, а побігти можна, а я дуже прудкий; – рвонувсь та навтікача, біжу, а тут рівчак (О. Стороженко);

Галопом рвонулись поміщицькі коні... (І. Нехода);

Над Матвіївською затокою знову злетіла ракета, і дві вісімки рвонулися зі старту (В. Собко);

Михайло рвонувся з місця і, мало не спотикаючись, пройшов до столу приймальної комісії (В. Кучер);

// Вирушити, кинутися, помчати куди-небудь.

Кінь закрутився дзиґою, а потім враз рвонувся вперед і стрілою полетів до нас (Ю. Збанацький);

Вискнули собаки, підхопивши нарти, рвонулися навздогін за оленем (М. Трублаїні);

Танки з кількох сторін рвонулися в навальну нічну атаку (Іван Ле і О. Левада);

Іванко хвилюється. Коли б міг, він сам би один рвонувся на кріпость і там би схопив Бенедикта (А. Хижняк);

* Образно. Чорний дим і іскри рвонулися з-під ковша (В. Собко).