рватися

РВА́ТИСЯ, рву́ся, рве́шся, недок.

1. Розриватися, розділятися на частини (про предмети).

Струни почали рватись і дзижчали, як ґедзи в Спасівку (І. Нечуй-Левицький);

Пряла Марія, задумана й стривожена. І все їй чомусь рвалась нитка (А. Головко);

// безос.

[Єфрем:] Де тонко, там і рветься. [Полікарп Іванович:] А що таке урвалось? [Єфрем:] Знов вісь передня у бендюгу зламалась, якраз на шворневі (М. Кропивницький);

// Ставати дірявим, драним.

Люди, надіючись, що їх скоро обмундирують, брали найветхіший одяг, і тепер він розповзався на осінніх дощах, взуття рвалося (Григорій Тютюнник);

// Ставати уривчастим, перериватися (про розмову, думки, дихання, голос і т. ін.).

Мати скільки раз зачинала розмову, та розмова плуталася, рвалась: то Христя промовчить на матернє питання, то одкаже не те... (Панас Мирний);

Думки не плили ясно та зв'язно, як давніше, але рвались і бились на місці, мов чорні птахи в часи бурі (І. Франко);

Важко дише Олекса – а ще не рветься дихання, ще могутнє серце .. посилає рештки крові по всіх жилочках (Г. Хоткевич);

Від хвилювання навіть у Садовського рвався і не слухався голос (з мемуарної літ.).

2. Робити різкі, поривчасті рухи, намагаючись звільнитися від кого-, чого-небудь, вирватися звідкись.

Пес гавкав і рвався з ланцюга (Л. Мартович);

Опинившися в знайомому місці, мавпочка радісно запищала й стала рватися з рук (О. Ільченко);

* Образно. Темно-карі очі .. стали неприродно випуклими, круглими і аж рвалися з орбіт (І. Цюпа);

У неї тіпалися губи. Якесь слово рвалося з них і не могло зірватися (П. Загребельний);

* У порівн. Прут шумить, об скелі б'ється і всьому наперекір, наче звір із клітки рветься, виривається із гір (І. Гончаренко);

// Кидатися з боку на бік, метатися.

– Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і прийметься. – Не дуже вгамовалась [вгамувалася] Леся од такого розважання: рвалась, кричала, здіймала до неба руки (П. Куліш);

Решта п'ять [коней] були такі дикі й злі, що до них ніхто не наважувався підступити .. Вони люто рвалися, ставали дибки (З. Тулуб);

Рвався на цепу кудлатий пес, захлинаючись від злості (В. Кучер).

3. Відокремлюватися, відділятися від стебла, кореня; обламуватися; зриватися.

Шелест лісу. Вітру свист. Рветься з дуба чорний лист (Л. Первомайський).

4. Розлітатися, розриватися на частини, осколки.

Снаряди зрізали верхів'я дерев, міни рвались біля землянок (М. Шеремет);

[Корн:] Гарматні снаряди вже рвуться у місті (О. Корнійчук);

Десь зовсім близько рвалися бомби (О. Іваненко);

Виявилось незабаром, що обстрілюють колону розривними кулями “дум-дум”. Така, торкнувшись навіть волосини кінського хвоста, одразу рветься, вганяється в тіло безліччю металевих скалок (О. Гончар);

// Знищуватися, руйнуватися, діставати пошкодження від вибуху; вибухати.

Рвуться скрині з гарматними набоями (М. Трублаїні);

Біля чернігівських лісів .. рвались танки й тягачі (А. Малишко);

То в одному, то в іншому місці рвалися начинені боєприпасами вагони (О. Гончар).

5. перен. Припинятися, розриватися, переставати існувати (про стосунки, зв'язки і т. ін.).

6. Прагнути до чого-небудь, кудись.

Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись .. А й невелика, бачся, штука, – Так Лебідь рветься підлетіть, Рак упирається, а Щука тягне в воду (Л. Глібов);

На самоті ніколи не хотів [Павло] зоставатися, а все туди рветься, де люди (Марко Вовчок);

Під натовпом люду тріщали столи, дзвеніло скло. Одні намагались спинити бійку, а другі рвались до бою (М. Коцюбинський);

Він ходив у розвідку, виконував різні доручення і завжди рвався у найнебезпечніші місця (І. Багмут);

* Образно. Для неї тісно стало в світлиці, в цілому домі; її думки кудись рвались, як птиці (І. Нечуй-Левицький);

Звуки скрипки рвались крізь вікно на простір (Л. Дмитерко);

// Бути сповненим пристрасного бажання чого-небудь, прагнення до чогось (про душу, серце).

[Джонатан:] Сестра тебе просила запитати, чи хтів би ти до неї повернутись. [Річард:] Душа моя до неї рветься завжди (Леся Українка);

Він дивився на бійців, які йшли далі і далі, і серце його рвалося за ними, як птах... (В. Собко);

// Рости, здійматися, підноситися стрімко, високо.

А за пару літ круг дуба, Мов діти, здорова Рвалась весело до сонця Молода діброва (І. Франко);

А срібних сокорів вершини У небо рвуться... (М. Рильський).

7. Поривчасто віяти (про вітер), нестримно котитися (про хвилі).

Чорне море грає, Чорне море злиться. З краю і до краю Рветься буруниця [бурун] (П. Воронько).

8. Працюючи на повну силу, потужність, знемагати, надриватися.

Плугач [плугатар] оре і в праці рветься, а панське черево отак аж дметься (Номис);

Всіх .. обхопила тепер немов гарячка яка: всі рвуться, вилазять з шкіри, аби скінчити роботу до 1-го (М. Коцюбинський).

9. Пас. до рва́ти 1–5.

◇ Душа́ (се́рце) рве́ться див. душа́;

Душа́ (се́рце) розрива́ється (рве́ться) на́дво́є (на́впі́л, на дві полови́ни) див. душа́;

(1) Рва́тися з шкі́ри (шку́ри, си́ли і т. ін.) – те саме, що Лі́зти з шкі́ри (див. лі́зти);

Се́рде́нько рве́ться див. се́рденько;

(2) Се́рце рве́ться від розпу́ки (д) див. душа́;

(3) Се́рце рве́ться з жалю́ (д) див. душа́.