рватися

РВА́ТИСЯ, рву́ся, рве́шся, недок.

1. Розриватися, розділятися на частини (про предмети).

Струни почали рватись і дзижчали, як гедзи в спасівку (Н.-Лев., III, 1956, 212);

Пряла Марія, задумана й стривожена. І все їй чомусь рвалась нитка (Головко, II, 1957, 149);

// безос.

[Єфрем:] Де тонко, там і рветься. [Полікарп Іванович:] А що таке урвалось? [Єфрем:] Знов вісь передня у бендюгу зламалась, якраз на шворневі (Кроп., IV, 1959, 327);

// Ставати дірявим, драним.

Люди, надіючись, що їх скоро обмундирують, брали найветхіший одяг, і тепер він розповзався на осінніх дощах, взуття рвалося (Тют., Вир, 1964, 347);

// Ставати уривчастим, перериватися (про розмову, думки, дихання, голос і т. ін.).

Мати скільки раз зачинала розмову, та розмова плуталася, рвалась: то Христя промовчить на матернє питання, то одкаже не те… (Мирний, III, 1954, 113);

Думки не плили ясно та зв’язно, як давніше, але рвались і бились на місці, мов чорні птахи в часи бурі (Фр., VI, 1951, 296);

Важко дише Олекса — а ще не рветься дихання, ще могутнє серце.. посилає рештки крові по всіх жилочках (Хотк., Довбуш, 1965, 412);

Від хвилювання навіть у Садовського рвався і не слухався голос (Минуле укр. театру, 1953, 159).

◊ Душа́ (се́рце) рве́ться [на шматки́] — дуже мучиться, страждає хто-небудь.

— Але нащо мені се? Навіщо мені ся гімнастика розуму, коли душа моя стогне і рветься від жалю? (Л. Укр., III, 1952, 583);

До кого сісти побалакать, З ким поділить сумні думки? О, як би я бажав заплакать; Як серце рветься на шматки! (Граб., І, 1959, 222);

Се́рце рве́ться на́впі́л див. на́впі́л.

2. Робити різкі, поривчасті рухи, намагаючись звільнитися від кого-, чого-небудь, вирватися звідкілясь.

Пес гавкав і рвався з ланцюга (Март., Тв., 1954, 173);

Опинившися в знайомому місці, мавпочка радісно запищала й стала рватися з рук (Ільч., Серце жде, 1939, 116);

*Образно. Темно-карі очі.. стали неприродно випуклими, круглими і аж рвалися з орбіт (Цюпа, Назустріч.., 1958, 379);

У неї тіпалися губи. Якесь слово рвалося з них і не могло зірватися (Загреб., Європа. Захід, 1961, 82);

*У порівн. Прут шумить, об скелі б’ється і всьому наперекір, наче звір із клітки рветься, виривається із гір (Гонч., Вибр., 1959, 119);

// Кидатися з боку на бік, метатися.

— Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і прийметься. Не дуже вгамовалась [вгамувалася] Леся од такого розважання: рвалась, кричала, здіймала до неба руки (П. Куліш, Вибр., 1969, 103);

Решта п’ять [коней] були такі дикі й злі, що до них ніхто не наважувався підступити.. Вони люто рвалися, ставали дибки (Тулуб, В степу.., 1964, 320);

Рвався на цепу кудлатий пес, захлинаючись від злості (Кучер, Прощай.., 1957, 386).

3. Відокремлюватися, відділятися від стебла, кореня; обламуватися; зриватися.

Шелест лісу. Вітру свист. Рветься з дуба чорний лист (Перв., II, 1948, 106).

4. Розлітатися, розриватися на частини, осколки.

Снаряди зрізали верхів’я дерев, міни рвались біля землянок (Шер., В партиз. загонах, 1947, 55);

[Корн:] Гарматні снаряди вже рвуться у місті (Корн., І, 1955, 40);

Десь зовсім близько рвалися бомби (Ів., Таємниця, 1959, 100);

Виявилось незабаром, що обстрілюють колону розривними кулями «дум-дум». Така, торкнувшись навіть волосини кінського хвоста, одразу рветься, вганяється в тіло безліччю металевих скалок (Гончар, II, 1959, 121);

// Знищуватися, руйнуватися, одержувати пошкодження від вибуху; вибухати.

Рвуться скрині з гарматними набоями (Трубл., І, 1955, 61);

Біля чернігівських лісів.. рвались танки й тягачі (Мал., Запов. джерело, 1959, 35);

То в одному, то в іншому місці рвалися начинені боєприпасами вагони (Гончар, III, 1959, 376).

5. перен. Припинятися, розриватися, переставати існувати (про стосунки, зв’язки і т. ін.).

6. Прагнути до чого-небудь, кудись.

Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись.. А й невелика, бачся, штука, — Так Лебідь рветься підлетіть, Рак упирається, а Щука тягне в воду (Гл., Вибр., 1951, 10);

На самоті ніколи не хотів [Павло] зоставатися, а все туди рветься, де люди (Вовчок, І, 1955, 178);

Під натовпом люду тріщали столи, дзвеніло скло. Одні намагались спинити бійку, а другі рвались до бою (Коцюб., II, 1955, 154);

Він ходив у розвідку, виконував різні доручення і завжди рвався у найнебезпечніші місця (Багмут, Щасл. день.., 1951, 58);

*Образно. Для неї тісно стало в світлиці, в цілому домі; її думки кудись рвались, як птиці (Н.-Лев., III, 1956, 96);

Звуки скрипки рвались крізь вікно на простір (Дмит., Розлука, 1957, 92);

// Бути сповненим пристрасного бажання чого-небудь, прагнення до чогось (про душу, серце).

[Джонатан:] Сестра тебе просила запитати, чи хтів би ти до неї повернутись. [Річард:] Душа моя до неї рветься завжди (Л. Укр., III, 1952, 104);

Він дивився на бійців, які йшли далі і далі, і серце його рвалося за ними, як птах… (Собко, Вогонь.., 1947, 156);

// Рости, здійматися, підноситися стрімко, високо.

А за пару літ круг дуба, Мов діти, здорова Рвалась весело до сонця Молода діброва (Фр., XIII, 1954, 328);

А срібних сокорів вершини У небо рвуться… (Рильський, II, 1946, 97).

7. Поривчасто віяти (про вітер), нестримно котитися (про хвилі).

Чорне море грає, Чорне море злиться. З краю і до краю Рветься буруниця [бурун] (Воронько, Коли я.., 1962, 143).

8. Працюючи на повну силу, потужність, знемагати, надриватися.

Плугач [плугатар] оре і в праці рветься, а панське черево отак аж дметься (Номис, 1864, № 1144);

Всіх.. обхопила тепер немов гарячка яка: всі рвуться, вилазять з шкіри, аби скінчити роботу до 1-го (Коцюб., І, 1955, 149).

◊ Рва́тися з шкі́ри (шку́ри, си́ли і т. ін.) те саме, що Лі́зти з шкі́ри (шку́ри, си́ли і т. ін.) ( див. лі́зти).

9. Пас. до рва́ти 1-5.