1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ревіти

реві́ти

і ревти, -ву, -веш; мин. ч. ревів, ревіла, -ло і рів, ревла, -ло; недок.

1》 Видавати рев, ревіння (про тварин).

|| Несамовито кричати, лементувати (про людину).

|| Сповнюватися ревом, ревінням, нестямним криком, ґвалтом, шумом, гуркотом і т. ін.

|| на кого. Несамовито кричати, гукати на кого-небудь.

|| Співати дуже голосно, із запалом.

|| Співати дуже низьким, грубим голосом.

|| Сповнюватися голосним, несамовитим співом.

|| перен. Видавати звуки, що нагадують гучний, протяжливий крик тварин; створювати сильний шум, гуркіт.

|| безос.

|| Сповнюватися звуками, що нагадують гучний, протяжливий крик тварин, шумом, гуркотом.

2》 розм. Дуже голосно плакати, ридати.

Ревма ревіти (ревти, плакати, кричати і т. ін.) — дуже, сильно ридати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ревіти — реві́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ревіти — (- вола) рикати; (- людей) лементувати, РЕПЕТУВАТИ, ЗН. співати; (- бурю) вити, завивати, скиглити, голосити; ЖМ. плакати, ридати; (- гармати) гуркотіти, гримотіти. Словник синонімів Караванського
  3. ревіти — див. плакати Словник синонімів Вусика
  4. ревіти — [реив’ітие] -ву, -веш, -веимо, -веите; мин. -в'іў, -в'іла; нак. -ви, -в'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. ревіти — РЕВІ́ТИ, РЕВТИ́, ву́, ве́ш; мин. ч. реві́в, реві́ла, ло і рів, ревла́, ло́; недок. 1. Видавати рев, ревіння (про тварин). По улицях воли Ревуть голодні (Т. Шевченко); Ведмеді ревли басом, аж дуги тряслися (І. Словник української мови у 20 томах
  6. ревіти — Вже той реве, що воли й корови бере. В давнині дзвін сповіщав, що б нести князю данину в натураліях. Давно обовязково треба було іти до церкви в неділю і свята, а хто без важної причини не пішов, того грабили, забираючи вола, або корову... Приповідки або українсько-народня філософія
  7. ревіти — ГУДІ́ТИ (видавати протяжні низькі звуки), ГУСТИ́, ГУГОТІ́ТИ, ГУГОНІ́ТИ, ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм.; СТУГОНІ́ТИ, ДУДНІ́ТИ, ДУДОНІ́ТИ підсил., ДУДІ́ТИ розм. (глухо); РЕВІ́ТИ, РЕВТИ́ (сильно); ФУ́РКАТИ, ФУРЧА́ТИ, ФУРКОТІ́ТИ підсил., ФУРКОТА́ТИ підсил. (перев. Словник синонімів української мови
  8. ревіти — Реві́ти, реву́, реве́ш; реві́в, -ві́ла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ревіти — РЕВІ́ТИ і РЕВТИ́, ву́, ве́ш; мин. ч. реві́в, реві́ла, ло і рів, ревла́, ло́; недок. 1. Видавати рев, ревіння (про тварин). По улицях воли Ревуть голодні (Шевч., II, 1953, 150); Ведмеді ревли басом, аж дуги тряслися (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. ревіти — Ревіти, -ву, -веш гл. = ревти. Словник української мови Грінченка