ревіти

Значення в інших словниках

1. ревіти — реві́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. ревіти — див. плакати Словник синонімів Вусика
3. ревіти — [реив’ітие] -ву, -веш, -веимо, -веите; мин. -в'іў, -в'іла; нак. -ви, -в'іт' Орфоепічний словник української мови
4. ревіти — і ревти, -ву, -веш; мин. ч. ревів, ревіла, -ло і рів, ревла, -ло; недок. 1》 Видавати рев, ревіння (про тварин). || Несамовито кричати, лементувати (про людину). || Сповнюватися ревом, ревінням, нестямним криком, ґвалтом, шумом, гуркотом і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ревіти — РЕВІ́ТИ, РЕВТИ́, ву́, ве́ш; мин. ч. реві́в, реві́ла, ло і рів, ревла́, ло́; недок. 1. Видавати рев, ревіння (про тварин). По улицях воли Ревуть голодні (Т. Шевченко); Ведмеді ревли басом, аж дуги тряслися (І. Словник української мови у 20 томах
6. ревіти — Вже той реве, що воли й корови бере. В давнині дзвін сповіщав, що б нести князю данину в натураліях. Давно обовязково треба було іти до церкви в неділю і свята, а хто без важної причини не пішов, того грабили, забираючи вола, або корову... Приповідки або українсько-народня філософія
7. ревіти — ГУДІ́ТИ (видавати протяжні низькі звуки), ГУСТИ́, ГУГОТІ́ТИ, ГУГОНІ́ТИ, ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм.; СТУГОНІ́ТИ, ДУДНІ́ТИ, ДУДОНІ́ТИ підсил., ДУДІ́ТИ розм. (глухо); РЕВІ́ТИ, РЕВТИ́ (сильно); ФУ́РКАТИ, ФУРЧА́ТИ, ФУРКОТІ́ТИ підсил., ФУРКОТА́ТИ підсил. (перев. Словник синонімів української мови
8. ревіти — Реві́ти, реву́, реве́ш; реві́в, -ві́ла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. ревіти — РЕВІ́ТИ і РЕВТИ́, ву́, ве́ш; мин. ч. реві́в, реві́ла, ло і рів, ревла́, ло́; недок. 1. Видавати рев, ревіння (про тварин). По улицях воли Ревуть голодні (Шевч., II, 1953, 150); Ведмеді ревли басом, аж дуги тряслися (Фр. Словник української мови в 11 томах
10. ревіти — Ревіти, -ву, -веш гл. = ревти. Словник української мови Грінченка