розвід
ро́звід
розводу, ч.
1》 Дія за знач. розводити 1).
На розвід — з метою розвести, розмножити, одержати новий урожай, приплід.
2》 тільки розвід, військ. Огляд і розподіл по постах військових підрозділів, признач. у караул.
3》 тільки розвід. Відстань між розведеними, розсунутими кінцями або частинами чого-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розвід — ро́зві́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- розвід — (курей) виплека, плекання, (мосту) роз'єдна, (пилки) зазуб, (шлюбу) розлука Словник чужослів Павло Штепа
- розвід — РО́ЗВІ́Д, розво́ду, ч. 1. Дія за знач. розво́дити 1. Розвідник Петро Костенко, стомлений цілоденним переходом, байдуже розглядав у бінокль вулицю, щоб скоротити завжди такі довгі десять-п'ятнадцять хвилин між зупинкою колони і розводом по квартирах (І. Словник української мови у 20 томах
- розвід — Ро́зві́д, -во́ду, -во́дові; -во́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розвід — РО́ЗВІ́Д, розво́ду, ч. 1. Дія за знач. розво́дити 1. Розвідник Петро Костенко, стомлений цілоденним переходом, байдуже розглядав у бінокль вулицю... Словник української мови в 11 томах
- розвід — Ро́звід, -воду м. 1) Разводъ, расплодъ. Курей і гусей на розвід дала. Св. Л. 278. Ой одчиняй, наш паночку, новий двір, бо несем тобі віночка на розвід. Чуб. III. 246. 2) Разрывъ, ссора. Я ж тобі сказала при твоєму роду, щоб не було послі між нами розводу. Словник української мови Грінченка