розрубати

розруба́ти

див. розрубувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розрубати — розруба́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розрубати — РОЗРУБА́ТИ див. розру́бувати. Словник української мови у 20 томах
  3. розрубати — розру́бувати / розруба́ти ву́зол (вузли́) чого і без додатка. Рішуче й остаточно розв’язувати що-небудь складне, заплутане. Зі сторінок наших книг майже зовсім зник герой- надлюдина... Фразеологічний словник української мови
  4. розрубати — РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини — пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. розрубати — РОЗРУБА́ТИ див. розру́бувати. Словник української мови в 11 томах
  6. розрубати — Розрубати см. розрубувати. Словник української мови Грінченка