розрубувати

розру́бувати

-ую, -уєш, недок., розрубати, -аю, -аєш, док., перех.

1》 Рубаючи, розділяти, розсікати на частини, шматки.

|| Рубаючи, псувати річ.

|| Заподіювати рубану (у 3 знач.) рану; ранити.

|| перен. Сильним швидким змахом чого-небудь розсікати повітря, воду і т. ін.

|| перен. Порушувати цілісність чого-небудь, роз'єднувати, відокремлюючи щось.

Розрубувати вузол — швидко розв'язувати що-небудь складне, заплутане.

2》 перен. Припиняти дію, прояв чого-небудь, що зв'язує, скріплює певними стосунками.

3》 перен. Звільнятися від чого-небудь обтяжливого.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розрубувати — РОЗРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, РОЗРУБИ́ТИ, лю, биш, док. 1. кого, що. Рубаючи, розділяти, розсікати на частини, шматки. Словник української мови у 20 томах
  2. розрубувати — РОЗРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Рубаючи, розділяти, розсікати на частини, шматки. Вояки стинали втікачам голови, розрубували надвоє (Досв. Словник української мови в 11 томах
  3. розрубувати — розру́бувати / розруба́ти ву́зол (вузли́) чого і без додатка. Рішуче й остаточно розв’язувати що-небудь складне, заплутане. Зі сторінок наших книг майже зовсім зник герой- надлюдина... Фразеологічний словник української мови
  4. розрубувати — розру́бувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. розрубувати — Розрубувати, -бую, -єш сов. в. розруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Разрубать, разрубить. Перетягли шнурками перину й одну подушку і сокирою розрубали як раз по половині. Левиц. Пов. 87. Словник української мови Грінченка
  6. розрубувати — РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини — пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. розрубувати — див. рубати Словник синонімів Вусика