ріжок

ріжо́к

-жка, ч.

1》 мн. ріжки. Зменш.-пестл. до ріг 1).

2》 мн. ріжки. Зменш.-пестл. до ріг 4-6).

3》 мн. ріжки. Духовий музичний або сигнальний інструмент у вигляді труби з розширеним кінцем.

Англійський ріжок — альтовий гобой.

4》 мн. ріжки. Назва різних, схожих формою на ріг (у 1 знач.) виробів для зберігання тютюну, пороху та інших, перев. сипких, речовин.

|| розм. Магазин ручного кулемета або автомата у формі рога для патронів.

5》 мн. ріжки. Наповнений фарбою волячий або який-небудь інший ріг із вставленим у тонкий кінець пером для розмальовування посуду.

6》 мн. ріжки. Частина предмета або весь предмет, схожий формою на ріг (у 1 знач.); використовується як пристосування для чого-небудь.

7》 мн. ріжки. Солодка булочка або інші які-небудь ласощі, подібні формою до рога (у 1 знач.).

8》 мн. ріжки. Гострий кінець вил.

9》 мн. ріжки, рідко. Освітлювальний пристрій у вигляді ковпачка або короткої трубки з розширеним кінцем.

10》 тільки мн. ріжки, рідко. Певним способом заплетені коси.

11》 тільки мн. ріжки, бот. Паразитичний грибок на злакових культурах (житі, рідше – пшениці), що містить отруйну речовину; використовується в медицині.

|| Хвороба злакових рослин, спричинювана паразитичним грибком, що перетворює зерна в колосі на наріст чорно-фіолетового кольору.

12》 тільки мн. ріжки. Плід ріжкового дерева.

13》 тільки мн. ріжки. Різновид макаронів.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ріжок — РІЖО́К, жка́, ч. 1. мн. рі́жки. Зменш.-пестл. до ріг 1. Цікаво підняли [кози] ріжки і дивляться в мряку, наче крізь неї щось бачать, і так бадьоро трясуться у них тоненькі борідки... (М. Словник української мови у 20 томах
  2. ріжок — ріжо́к 1 іменник чоловічого роду у тварин ріжо́к 2 іменник чоловічого роду трубка; зовнішній кут чого-небудь Орфографічний словник української мови
  3. ріжок — I [р'іжок] -жка, м. (на) -жку, мн. -жкие, -жк'іў два р'іжки (у тварин) II [р'іжок] -жка, м. (на) -жку, мн. -жки, -жк'іў (трубка; зовнішній кут чого-небудь) Орфоепічний словник української мови
  4. ріжок — 1. Частина назви різних духових інструментів (напр., англійський ріжок). 2. Російський народний духовий інструмент — дере-в'яна чи берестяна трубка з розтрубом. 3. Словник-довідник музичних термінів
  5. ріжок — РІЖО́К, жка́, ч. 1. мн. рі́жки. Зменш.-пестл. до ріг 1. Цікаво підняли [кози] ріжки і дивляться в мряку, наче крізь неї щось бачать, і так бадьоро трясуться у них тоненькі борідки… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. ріжок — СУРМА́ (сигнальний духовий музичний інструмент), ТРУБА́, ГОРН, РІЖО́К (різновиди сурми). Козацькі сурми грали до бою (Я. Качура); Рано військо знялось, .. Жде хоробро, от-от загукає труба, — Не на жарт закипить навкруги боротьба (П. Словник синонімів української мови
  7. ріжок — Ріжо́к, -жка́, в ріжку́; -жки́, -жкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ріжок — Ріжок, -жка м. 1) ум. отъ ріг. От баранець і позбивав собі ріжки. Грин. І. 148. Варила дружечка пиріжки, защіпувала їх в три ріжки. О. 1862. IV. 35. У місяця молодика гострі ріжки. Грин. 1. 254. Не варт, і ріжка табаки. Ном. Словник української мови Грінченка