ріжок

Ріжок, -жка

м.

1) ум. отъ ріг. От баранець і позбивав собі ріжки. Грин. І. 148. Варила дружечка пиріжки, защіпувала їх в три ріжки. О. 1862. IV. 35. У місяця молодика гострі ріжки. Грин. 1. 254. Не варт, і ріжка табаки. Ном.

2) У горшечниковъ: воловій рогъ со вставленнымъ въ тонкій конецъ гусинымъ перомъ, наполненный краской, — употребляется для раскрашиванья посуди. Шух. І. 263.

3) Каждый изъ концевъ вилъ. Шух. I. 169.

4) Каждый изъ концевъ развѣтвленія мотовила. Вас. 201.

5) мн. Названіе вола съ мало расходящимися въ стороны тонкими и прямыми рогами. КС. 1898. VII.

45) 6) мн. Родъ прически. О. 1861. XI. 27. Шляхтянки в дрібниці не заплітаються, а в ріжки. Св. Л. 2.

7) мн. Сладкіе рожки (стручк. растеніе). Мкр. Н. 31. Купував я дівці ріжки та горішки. Грин. III. 200.

8) Спорынья. Як єсть в хлібі ріжки, будуть і пиріжки, а як уродить метлиця, то буде і хліб сниться. Ном. № 10135.

9) Отростки при корнѣ камыша, употребляемые въ нищу. Ласощі доставмо з води.... спичаки, рогіз, ріжки. О. 1862. І. 55. ум. ріжечок.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ріжок — РІЖО́К, жка́, ч. 1. мн. рі́жки. Зменш.-пестл. до ріг 1. Цікаво підняли [кози] ріжки і дивляться в мряку, наче крізь неї щось бачать, і так бадьоро трясуться у них тоненькі борідки... (М. Словник української мови у 20 томах
  2. ріжок — ріжо́к 1 іменник чоловічого роду у тварин ріжо́к 2 іменник чоловічого роду трубка; зовнішній кут чого-небудь Орфографічний словник української мови
  3. ріжок — -жка, ч. 1》 мн. ріжки. Зменш.-пестл. до ріг 1). 2》 мн. ріжки. Зменш.-пестл. до ріг 4-6). 3》 мн. ріжки. Духовий музичний або сигнальний інструмент у вигляді труби з розширеним кінцем. Англійський ріжок — альтовий гобой. 4》 мн. ріжки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ріжок — I [р'іжок] -жка, м. (на) -жку, мн. -жкие, -жк'іў два р'іжки (у тварин) II [р'іжок] -жка, м. (на) -жку, мн. -жки, -жк'іў (трубка; зовнішній кут чого-небудь) Орфоепічний словник української мови
  5. ріжок — 1. Частина назви різних духових інструментів (напр., англійський ріжок). 2. Російський народний духовий інструмент — дере-в'яна чи берестяна трубка з розтрубом. 3. Словник-довідник музичних термінів
  6. ріжок — РІЖО́К, жка́, ч. 1. мн. рі́жки. Зменш.-пестл. до ріг 1. Цікаво підняли [кози] ріжки і дивляться в мряку, наче крізь неї щось бачать, і так бадьоро трясуться у них тоненькі борідки… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. ріжок — СУРМА́ (сигнальний духовий музичний інструмент), ТРУБА́, ГОРН, РІЖО́К (різновиди сурми). Козацькі сурми грали до бою (Я. Качура); Рано військо знялось, .. Жде хоробро, от-от загукає труба, — Не на жарт закипить навкруги боротьба (П. Словник синонімів української мови
  8. ріжок — Ріжо́к, -жка́, в ріжку́; -жки́, -жкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)