синус

си́нус

-а, ч.

1》 мат. Одна з тригонометричних функцій гострого кута, яка у прямокутному трикутнику дорівнює відношенню катета, протилежного цьому кутові, до гіпотенузи.

2》 анат. Порожнина, заглибина в якомусь органі. Синуси мозку. Венозний синус серця.

Каротидний синус — незначне розширення загальної сонної артерії в місці її розгалуження на зовнішню і внутрішню сонні артерії.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синус — си́нус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. синус — СИ́НУС, а, ч. 1. мат. Одна з тригонометричних функцій гострого кута, яка у прямокутному трикутнику дорівнює відношенню катета, протилежного цьому кутові, до гіпотенузи. Словник української мови у 20 томах
  3. синус — си́нус (від лат. sinus – вигнутість, кривизна) функція кута, позначається sin. С. гострого кута прямокутного трикутника – відношення катета, протилежного цьому кутові, до гіпотенузи; дорівнює косинусові другого гострого кута цього трикутника. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. синус — Одна з тригонометричних функцій; с. гострого кута прямокутного трикутника дорівнює відношенню протилеглого до нього катета до гіпотенузи. Універсальний словник-енциклопедія
  5. синус — Си́нус, -са; -нуси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. синус — СИ́НУС, а, ч. 1. мат. Одна з тригонометричних функцій гострого кута, яка у прямокутному трикутнику дорівнює відношенню катета, протилежного цьому кутові, до гіпотенузи. Словник української мови в 11 томах