сказ

Значення в інших словниках

1. сказ — Ска́за, сказ: — вада, огріх, порок, ганж [1] — огріх, порок, вада [21] Словник з творів Івана Франка
2. сказ — сказ іменник чоловічого роду хвороба; стан Орфографічний словник української мови
3. сказ — I (перен.) каз, лютощі, лють, оскаженіння, скаженина, скажениця, скаженівка, шал, шаленість II див. лють Словник синонімів Вусика
4. сказ — СКАЗ, у, ч. 1. Гостре інфекційне захворювання ссавців і людини, що викликається вірусом і передається слиною хворої тварини – собаки, кішки тощо. Заразні хвороби тварин, на які можуть хворіти люди, називають зоонозами. Словник української мови у 20 томах
5. сказ — ска́з вада, огріх (перев. на тканині)(ср, ст): О, дуже гарна матерія, але подивись, тут сказ, не варто її купувати (Авторка)||сказа Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. сказ — Гостра інфекційна хвороба, що виникає внаслідок зараження вірусами с.; вражає нервову систему; зараження через укуси хворих тварин; висока смертність; у випадку зараження застосовують сироватку; профілактика — масове щеплення тварин. Універсальний словник-енциклопедія
7. сказ — НЕСАМОВИ́ТІСТЬ (стан несамовитої людини); ШАЛ, ШАЛЕ́НСТВО, ШАЛЕ́НІСТЬ, РАЖ розм. рідко (від збудження, роздратування, гніву тощо); НАВІ́ЖЕНІСТЬ, НАВІ́ЖЕНСТВО, СКАЗ підсил. розм., ОСКАЖЕНІ́ННЯ підсил. розм., ОСАТАНІ́ННЯ підсил. розм., ОСАТАНІ́ЛІСТЬ підсил. Словник синонімів української мови
8. сказ — Сказ, -зу, -зові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. сказ — СКАЗ, у, ч. 1. Гостре інфекційне захворювання ссавців і людини, що викликається вірусом і передається слиною хворої тварини — собаки, кішки тощо. Заразні хвороби тварин, на які можуть хворіти люди, називають зоонозами. Словник української мови в 11 томах
10. сказ — Сказ, -зу м. 1) Бѣшенство. Грин. II. 20. Чоловік мій, мов який сказ на його напав, що день тобі у Нога бурла бє та каламуте. Екатер. г. 2) = огріх. Ананьевск. у. 3) Мѣсто въ полотнѣ, гдѣ остался слѣдъ спутанныхъ при тканіи нитокъ. МУЕ. III. 20. Словник української мови Грінченка