сказ

СКАЗ, у, ч.

1. Гостре інфекційне захворювання ссавців і людини, що викликається вірусом і передається слиною хворої тварини – собаки, кішки тощо.

Заразні хвороби тварин, на які можуть хворіти люди, називають зоонозами. До них відносять сибірку, сап, сказ, ящур, чуму (з навч. літ.);

Щеплення проти сказу провадять якнайшвидше після укусу скаженою твариною (з навч. літ.).

2. Надзвичайний ступінь роздратування, гніву; несамовитість.

Очі у графа Потоцького аж яскріли під запалом хижого сказу, а сині губи крилися білою піною (М. Старицький);

Хома відповідає, раптом розлютувавшись до сказу (Ю. Яновський);

– Плювать мені на вашого Керенського! – гарикнув Іван і, стримуючи сказ, ухопився рукою за кілок у плоті (Ю. Смолич);

* Образно. Години йдуть без переміни, – Хіба що гірше стане враз, Хіба що зимний дощ порине Чи злого вітру прийде сказ (М. Рильський).

◇ Дово́дити / довести́ до ска́зу див. дово́дити;

Ки́дати / ки́нути в сказ див. ки́дати;

(1) Сказ напада́є (нахо́дить) / напа́в (найшо́в) на кого, рідше кого – кого-небудь охоплює сильне почуття гніву, роздратування і т. ін.

– То молиться [батько] в кутку цілими вечорами, то нападає на нього такий сказ, що не тільки люди, а й боги в хаті не вдержаться... (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сказ — Ска́за, сказ: — вада, огріх, порок, ганж [1] — огріх, порок, вада [21] Словник з творів Івана Франка
  2. сказ — сказ іменник чоловічого роду хвороба; стан Орфографічний словник української мови
  3. сказ — I (перен.) каз, лютощі, лють, оскаженіння, скаженина, скажениця, скаженівка, шал, шаленість II див. лють Словник синонімів Вусика
  4. сказ — -у, ч. 1》 Гостре інфекційне захворювання ссавців і людини, що спричинюється вірусом і передається слиною хворої тварини – собаки, кішки тощо; водобоязнь, гідрофобія. 2》 Надзвичайний ступінь роздратування, гніву; несамовитість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сказ — ска́з вада, огріх (перев. на тканині)(ср, ст): О, дуже гарна матерія, але подивись, тут сказ, не варто її купувати (Авторка)||сказа Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. сказ — Гостра інфекційна хвороба, що виникає внаслідок зараження вірусами с.; вражає нервову систему; зараження через укуси хворих тварин; висока смертність; у випадку зараження застосовують сироватку; профілактика — масове щеплення тварин. Універсальний словник-енциклопедія
  7. сказ — НЕСАМОВИ́ТІСТЬ (стан несамовитої людини); ШАЛ, ШАЛЕ́НСТВО, ШАЛЕ́НІСТЬ, РАЖ розм. рідко (від збудження, роздратування, гніву тощо); НАВІ́ЖЕНІСТЬ, НАВІ́ЖЕНСТВО, СКАЗ підсил. розм., ОСКАЖЕНІ́ННЯ підсил. розм., ОСАТАНІ́ННЯ підсил. розм., ОСАТАНІ́ЛІСТЬ підсил. Словник синонімів української мови
  8. сказ — Сказ, -зу, -зові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. сказ — СКАЗ, у, ч. 1. Гостре інфекційне захворювання ссавців і людини, що викликається вірусом і передається слиною хворої тварини — собаки, кішки тощо. Заразні хвороби тварин, на які можуть хворіти люди, називають зоонозами. Словник української мови в 11 томах
  10. сказ — Сказ, -зу м. 1) Бѣшенство. Грин. II. 20. Чоловік мій, мов який сказ на його напав, що день тобі у Нога бурла бє та каламуте. Екатер. г. 2) = огріх. Ананьевск. у. 3) Мѣсто въ полотнѣ, гдѣ остался слѣдъ спутанныхъ при тканіи нитокъ. МУЕ. III. 20. Словник української мови Грінченка