1. Словник синонімів української мови

сказ

НЕСАМОВИ́ТІСТЬ (стан несамовитої людини); ШАЛ, ШАЛЕ́НСТВО, ШАЛЕ́НІСТЬ, РАЖ розм. рідко (від збудження, роздратування, гніву тощо); НАВІ́ЖЕНІСТЬ, НАВІ́ЖЕНСТВО, СКАЗ підсил. розм., ОСКАЖЕНІ́ННЯ підсил. розм., ОСАТАНІ́ННЯ підсил. розм., ОСАТАНІ́ЛІСТЬ підсил. рідше (від роздратування, гніву і т. ін.). Евеліна в нестямі, схоплена жахною і неспинною несамовитістю, сповзає з ліжка, стає на коліна і запально хреститься (Н. Рибак); Очі (сина) світились такою рішимістю, гнівом і шаленством, що батько, помітивши те все, відступився (А. Шиян); Щезла свідомість. Повна нестяма. Шаленість (М. Коцюбинський); Я говорив до нього як до хворого, боячись чимсь не догодити й викликати новий напад навіженості (Ю. Смолич); Хома відповідає, раптом розлютувавшись до сказу (Ю. Яновський). — Пор. гнів, лють, 1. нестя́ма.

СКАЗ (хвороба тварин і людини), ВОДОБОЯ́ЗНЬ, СКАЖЕНИ́НА, КАЗ розм.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сказ — Ска́за, сказ: — вада, огріх, порок, ганж [1] — огріх, порок, вада [21] Словник з творів Івана Франка
  2. сказ — сказ іменник чоловічого роду хвороба; стан Орфографічний словник української мови
  3. сказ — I (перен.) каз, лютощі, лють, оскаженіння, скаженина, скажениця, скаженівка, шал, шаленість II див. лють Словник синонімів Вусика
  4. сказ — -у, ч. 1》 Гостре інфекційне захворювання ссавців і людини, що спричинюється вірусом і передається слиною хворої тварини – собаки, кішки тощо; водобоязнь, гідрофобія. 2》 Надзвичайний ступінь роздратування, гніву; несамовитість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сказ — СКАЗ, у, ч. 1. Гостре інфекційне захворювання ссавців і людини, що викликається вірусом і передається слиною хворої тварини – собаки, кішки тощо. Заразні хвороби тварин, на які можуть хворіти люди, називають зоонозами. Словник української мови у 20 томах
  6. сказ — ска́з вада, огріх (перев. на тканині)(ср, ст): О, дуже гарна матерія, але подивись, тут сказ, не варто її купувати (Авторка)||сказа Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. сказ — Гостра інфекційна хвороба, що виникає внаслідок зараження вірусами с.; вражає нервову систему; зараження через укуси хворих тварин; висока смертність; у випадку зараження застосовують сироватку; профілактика — масове щеплення тварин. Універсальний словник-енциклопедія
  8. сказ — Сказ, -зу, -зові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. сказ — СКАЗ, у, ч. 1. Гостре інфекційне захворювання ссавців і людини, що викликається вірусом і передається слиною хворої тварини — собаки, кішки тощо. Заразні хвороби тварин, на які можуть хворіти люди, називають зоонозами. Словник української мови в 11 томах
  10. сказ — Сказ, -зу м. 1) Бѣшенство. Грин. II. 20. Чоловік мій, мов який сказ на його напав, що день тобі у Нога бурла бє та каламуте. Екатер. г. 2) = огріх. Ананьевск. у. 3) Мѣсто въ полотнѣ, гдѣ остался слѣдъ спутанныхъ при тканіи нитокъ. МУЕ. III. 20. Словник української мови Грінченка