сказаний
ска́заний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до сказати 1).
|| у знач. прикм.
|| у знач. ім. сказане, -ного, с. Те, що було висловлене, повідомлене.
|| у знач. ім. сказане, -ного, с. Те, що було згадане, назване вище.
|| сказано, безос. присудк. сл.
|| у знач. вставн. сл. сказано. Уживається для узагальнення висловленого у знач. відомо, нічого дивного, як і годиться.
|| у знач. вставн. сл. сказано. Уживається для підкреслення того, що вислів, який наводиться далі, є формулою народної мудрості – прислів'ям, приказкою тощо.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сказаний — ска́заний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- сказаний — [сказанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- сказаний — СКА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до сказа́ти 1. – Тітко!.. не плачте, тітко... ось хліб... – Семенові здалося, що то хтось другий проказав тії слова – таким чудним, не своїм голосом були вони сказані (М. Словник української мови у 20 томах
- сказаний — Ска́заний, -на, -не; ска́зано Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сказаний — СКА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сказа́ти 1. — Тітко!.. не плачте, тітко… ось хліб… — Семенові здалося, що то хтось другий проказав тії слова — таким чудним, не своїм голосом були вони сказані (Коцюб. Словник української мови в 11 томах