1. Великий тлумачний словник сучасної мови

скликати

I скл`икатидив. скликати.

II склик`атиі рідко іскликати, -аю, -аєш, скликувати, -ую, -уєш, недок., скликати, скличу, скличеш, док., перех.

1》 Криком, сигналом і т. ін. збирати разом усіх чи багатьох.

|| Кликати, запрошувати прийти, з'явитися куди-небудь з певною метою усіх чи багатьох. Скликати збори.

Скликати толоку — одноразово збирати людей (сусідів, родичів і т. ін.) для виконання великої за обсягом роботи (без оплати).

2》 Збирати членів колегіального органу, учасників якої-небудь наради і т. ін. для роботи, діяльності, обговорення певних питань тощо.

3》 заст. Закликати (у 2 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скликати — скли́кати дієслово доконаного виду склика́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. скликати — (людей) іззивати, кликати, запрошувати, збирати; (гостей) спрощувати. Словник синонімів Караванського
  3. скликати — див. кликати Словник синонімів Вусика
  4. скликати — I [скликатие] -ичу, -ичеиш; нак. -ич, -ичтеи, док. II [склиекатие] -айу, -айеиш, недок. Орфоепічний словник української мови
  5. скликати — СКЛИ́КАТИ див. склика́ти. СКЛИКА́ТИ, і рідко ІСКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, СКЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., СКЛИ́КАТИ, скли́чу, скли́чеш, док., кого, що. 1. Криком, сигналом і т. ін. збирати разом усіх або багатьох. Словник української мови у 20 томах
  6. скликати — ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИ розм., ЗАПРО́ХУВАТИ розм., ПРИКЛИ́КУВАТИ діал., ПРИСОГЛАША́ТИ заст., ВІТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  7. скликати — СКЛИ́КАТИ див. склика́ти. СКЛИКА́ТИ, і рідко ІСКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, СКЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., СКЛИ́КАТИ, скли́чу, скли́чеш, док., перех. 1. Криком, сигналом і т. ін. збирати разом усіх або багатьох. Словник української мови в 11 томах
  8. скликати — Склика́ти, -ка́ю, -єш сов. в. скликати, -чу, -чеш, гл. Сзывать, созвать. Усе військо своє докупи у громаду скликає. Макс. Дзвін до церкви, скликає, а сам в ній не буває. Ном. № 162. Словник української мови Грінченка