скоряти

скоря́ти

-яю, -яєш, недок., скорити, скорю, скориш, док., перех.

1》 Насильно встановлювати свою владу, завойовувати (країну, місто і т. ін.); підкоряти.

|| Змушувати коритися.

2》 перен. Повністю оволодівати чим-небудь, робити придатним для використання; освоювати.

3》 Підкоряти своїй волі, своєму впливові, викликаючи довір'я, любов, симпатїю і т. ін.

Скоряти серце кого — змушувати покохати кого-небудь.

4》 перен. Повністю оволодівати ким-небудь, захоплювати когось (про почуття, думки, стан і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скоряти — скоря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скоряти — ПІДКОРЯТИ; (серця) здобувати, зачаровувати. Словник синонімів Караванського
  3. скоряти — див. підкорювати Словник синонімів Вусика
  4. скоряти — СКОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СКОРИ́ТИ, скорю́, ско́риш, док., кого, що. 1. Насильно встановлювати свою владу, завойовувати (країну, місто і т. ін.); підкоряти. Словник української мови у 20 томах
  5. скоряти — ЗАГА́РБАТИ (насильно захопити чужу територію, поневолити інші народи), ЗАХОПИ́ТИ, ПІДКОРИ́ТИ, ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ЗАЖЕ́РТИ підсил. розм., ЗАГРАБА́СТАТИ підсил. розм.; ЗАВОЮВА́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. скоряти — СКОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СКОРИ́ТИ, скорю́, ско́риш, док., перех. 1. Насильно встановлювати свою владу, завойовувати (країну, місто і т. ін.); підкоряти. Словник української мови в 11 томах