скоряти
скоря́ти
-яю, -яєш, недок., скорити, скорю, скориш, док., перех.
1》 Насильно встановлювати свою владу, завойовувати (країну, місто і т. ін.); підкоряти.
|| Змушувати коритися.
2》 перен. Повністю оволодівати чим-небудь, робити придатним для використання; освоювати.
3》 Підкоряти своїй волі, своєму впливові, викликаючи довір'я, любов, симпатїю і т. ін.
Скоряти серце кого — змушувати покохати кого-небудь.
4》 перен. Повністю оволодівати ким-небудь, захоплювати когось (про почуття, думки, стан і т. ін.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скоряти — скоря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- скоряти — ПІДКОРЯТИ; (серця) здобувати, зачаровувати. Словник синонімів Караванського
- скоряти — див. підкорювати Словник синонімів Вусика
- скоряти — СКОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СКОРИ́ТИ, скорю́, ско́риш, док., кого, що. 1. Насильно встановлювати свою владу, завойовувати (країну, місто і т. ін.); підкоряти. Словник української мови у 20 томах
- скоряти — ЗАГА́РБАТИ (насильно захопити чужу територію, поневолити інші народи), ЗАХОПИ́ТИ, ПІДКОРИ́ТИ, ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ЗАЖЕ́РТИ підсил. розм., ЗАГРАБА́СТАТИ підсил. розм.; ЗАВОЮВА́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- скоряти — СКОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СКОРИ́ТИ, скорю́, ско́риш, док., перех. 1. Насильно встановлювати свою владу, завойовувати (країну, місто і т. ін.); підкоряти. Словник української мови в 11 томах