скривджений
скри́вджений
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до скривдити.
|| скривджено, безос. присудк. сл.
|| у знач. ім. скривджені, -них, мн. (одн. скривджений, -ного, ч.; скривджена, -ної, ж.). Ті, кого хто-небудь скривдив.
2》 у знач. прикм. Який виражає почуття кривди (у 1 знач.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скривджений — скри́вджений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- скривджений — [скриўджеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- скривджений — СКРИ́ВДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до скри́вдити. В Івановій пам'яті татова смерть не так довго жила, як знайомість з дівчам, що, скривджене ним безневинно, повним довір'я рухом подало йому половину цукерка (М. Словник української мови у 20 томах
- скривджений — Скри́вджений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скривджений — СКРИ́ВДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до скри́вдити. В Івановій пам’яті татова смерть не так довго жила, як знайомість з дівчам, що, скривджене ним безневинно, повним довір’я рухом подало йому половину цукерка (Коцюб. Словник української мови в 11 томах