скривджений

СКРИ́ВДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до скри́вдити.

В Івановій пам’яті татова смерть не так довго жила, як знайомість з дівчам, що, скривджене ним безневинно, повним довір’я рухом подало йому половину цукерка (Коцюб., II, 1955, 312);

[Микита:] Я скривджений судьбою І маю право мстити за отця, Хоч знаю сам, що в час рішучий бою Не доведу я помсти до кінця… (Коч., П’єси, 1951, 53);

Це був кретин, природою і людьми скривджений каліка.. Він за пару золотих на рік та за якусь там страву пас громадську худобу (Гашек, Пригоди .. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 226);

Вона почувала себе одинокою, всіма забутою, скривдженою (Збан., Між.. людьми, 1955, 162);

Не раз скривджені графські наймити й сільська біднота оголошували страйки, пускали червоного півня в панські фольварки [фільварки] (Хлібороб Укр., 10, 1969, 30);

// У знач. прикм.

Додому Золототисячник повернувся пригнічений, скривджений (Ряб., Золототисячник, 1948, 22);

В очах скривдженого поета блиснув промінь надії (Дмит., Розлука, 1957, 90);

Хоч як гірко розкотились її роки, але ніщо не озлобило, не зчерствило її сумирного скривдженого серця (Стельмах, І, 1962, 6);

// у знач. ім. скри́вджені, них, мн. (одн. скри́вджений, ного, ч.; скри́вджена, ної, ж.). Ті, кого хто-небудь скривдив.

Бажав я для скованих волі, Для скривджених кращої долі (Фр., X, 1954, 26);

Бразд знав, що в Любячі ображених, скривджених, покараних є багато (Скл., Святослав, 1959, 261);

Побитий хлопчина в’ялою ходою зобидженого і скривдженого почвалав геть від берега (Збан., Любов, 1957, 63);

— Смикають судді і з правого і з винного, а яка користь з їх вироку, коли не суд, а сам скривджений мусить виконати його! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 38);

// скри́вджено, безос. присудк. сл.

— Чим тебе скривджено, чим уражено? (Хотк., II, 1966, 33);

У Лариси хороша, чиста душа, але вродою її скривджено: волосся неприємне руде, обличчя у ластовинні, і вся вона занадто вже сухорлява (Баш, Надія, 1960, 29).

2. у знач. прикм. Який виражає почуття кривди (у 1 знач.).

Немовля спало, дрібненьке личко, безброве й безбарвне, здавалось перенапруженим, скривджений вираз застиг на ньому (Гуц., Серпень.., 1970, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скривджений — скри́вджений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. скривджений — [скриўджеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. скривджений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до скривдити. || скривджено, безос. присудк. сл. || у знач. ім. скривджені, -них, мн. (одн. скривджений, -ного, ч.; скривджена, -ної, ж.). Ті, кого хто-небудь скривдив. 2》 у знач. прикм. Який виражає почуття кривди (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скривджений — СКРИ́ВДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до скри́вдити. В Івановій пам'яті татова смерть не так довго жила, як знайомість з дівчам, що, скривджене ним безневинно, повним довір'я рухом подало йому половину цукерка (М. Словник української мови у 20 томах
  5. скривджений — Скри́вджений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)