смикати

сми́кати

смикаю, смикаєш і смичу, смичеш, недок.

1》 перех. і неперех. Тягнути рвучкими і різкими рухами; сіпати.

|| безос.

|| Термосити, привертаючи увагу.

|| Шарпати, кошлатити що-небудь (про вітер).

|| Обсмикувати.

|| Те саме, що клювати 4).

2》 неперех., чим. Робити різкий рух якоюсь частиною тіла.

3》 перех. Витягати, виривати що-небудь звідкись, із чогось; висмикувати.

|| Зривати що-небудь (з дерева, гілки і т. ін.).

|| Виривати що-небудь (з ґрунту).

4》 перех., перен., розм. Заважати, набридати кому-небудь настирливими вимогами, проханнями і т. ін.

5》 перех., розм. Викликати судорожне тремтіння.

6》 перех., вульг. Пити спиртне.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смикати — СМИ́КАТИ, сми́каю, сми́каєш і сми́чу, сми́чеш, недок. 1. кого, що. Тягнути рвучкими і різкими рухами; сіпати. Рвуть [перекупники] з рук, смикають, розтягують клунки, не поторгувавшись несуть в хати (І. Словник української мови у 20 томах
  2. смикати — сми́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. смикати — див. палити; пиячити; рвати; тягти Словник синонімів Вусика
  4. смикати — Смикати, -каю, -єш и смичу, -чеш, одн. в. смикнути, -ну, -неш гл. 1) Дергать, дернуть. За гілочку смикнув, аж дерево те затріщало. Котл. Ен. III. 21. Ми сидимо, а він смиче мене за одежу та й пита: чи нема у вас копишника. Екатер. у. 2) Выпить. Словник української мови Грінченка
  5. смикати — Сіпати, шарпати, термосити, торгати, торсати, (поли) обсмикувати; (з чого) висмикувати, виривати; (з гілки) зривати; (- корчі) тіпати; (горілку) ВУЛ. дудлити, смоктати; (кого) не давати покою кому; п! СОТАТИ. Словник синонімів Караванського
  6. смикати — ПЕРЕСМИ́КУВАТИ (ПЕРЕСМИКА́ТИ) (робити різкий, часто судорожний рух тілом, обличчям і т. ін.; викликати різкий рух тіла, обличчя тощо), СІ́ПАТИ, СМИ́КАТИ, ТІ́ПАТИ (викликати здригання); ПЕРЕХИ́ТУВАТИ діал. (перев. від болю, сильного почуття). — Док. Словник синонімів української мови
  7. смикати — СМИ́КАТИ, сми́каю, сми́каєш і сми́чу, сми́чеш, недок. 1. перех. і неперех. Тягнути рвучкими і різкими рухами; Сіпати. Рвуть [перекупники] з рук, смикають, розтягують клунки, не поторгувавшись несуть в хати (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. смикати — сми́кало / смикну́ло за язи́к (за язика́), безос. 1. кого. Невідомо, навіщо треба було говорити про щось (про каяття, досаду з нагоди власного або чийогось невдалого, недоречного висловлювання). — Ну, брат, і смикнуло ж мене за язик рекомендувати тебе (Ю. Фразеологічний словник української мови