1. Великий тлумачний словник сучасної мови

совість

со́вість

-і, ж.

Усвідомлення і почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; сумління.

|| кого, чого, чия, перен. Найчесніший, найсправедливіший, найвідповідальніший представник певного колективу, суспільства і т. ін.

Де твоя (у тебе, ваша, у вас і т. ін.) совість?; Май (майте) совість — уживається, щоб присоромити когось, викликати почуття відповідальності за щось.

[Лежить] на совісті кого, у кого, чиїй — хтось винен у чому-небудь, морально відповідає за якісь дії, вчинки і т. ін.

Муки (докори) совісті — переживання, викликані усвідомленням своєї несправедливості, провини і т. ін.

На совість — а) дуже добре, якісно; б) покладаючись тільки на чесність, не вимагаючи інших гарантій.

Не за страх, а за совість — сумлінно, чесно.

Не має ні сорому (ні честі), ні совісті хто — хтось діє несправедливо, поводиться безсоромно.

Совість мучить кого — хтось страждає, гостро відчуваючи свою провину.

Як велить (підказує) совість — справедливо, без упередження.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. совість — со́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. совість — див. СУМЛІННЯ. Словник синонімів Караванського
  3. совість — [сов'іс'т'] -т'і, ор. -т'у Орфоепічний словник української мови
  4. совість — Сумління Словник чужослів Павло Штепа
  5. совість — СО́ВІСТЬ, і, ж. Почуття моральної відповідальності за свою поведінку; моральні принципи, переконання; сумління. Щоб не замерзнуть, Андрій нишком по ночах рубав по шляху верби або розбирав стріху в сусідніх порожніх будинках. Якби не совість – крав би (М. Словник української мови у 20 томах
  6. совість — совість: ◊ ви́киди совісти докори сумління (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. совість — Совість. Про дуже чесну людину. Совість гризе без зубів. Совість хоч без зубів, а гризе. Совість мучить людину за заподіяні нею провини. Яка совість, така й честь. Наскільки чесно ти поводишся з людьми, настільки вони тебе й поважають. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. совість — диви́тися (пря́мо (зі спокі́йною со́вістю, сміли́во і т. ін.)) в о́чі кому—чому. Не відчувати своєї провини перед кимсь, не соромитися за свої дії, вчинки. (Мандрика:) Я зразу хотів сказати .. вам, що я дуже радий, що можу чесно дивитися вам в очі (О. Фразеологічний словник української мови
  9. совість — СОВІСТЬ — категорія етики, що характеризує моральну діяльність особистості через її здатність здійснювати моральний самоконтроль, самостійно визначати зміст морального обов'язку, вимагати від себе його дотримання і давати самооцінку власних вчинків... Філософський енциклопедичний словник
  10. совість — СУМЛІ́ННЯ (усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством), СО́ВІСТЬ. — Паничі женяться не по любові, а задля грошей!.. Словник синонімів української мови
  11. совість — Со́вість, -сти, -сті, -стю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. совість — СО́ВІСТЬ, і, ж. Усвідомлення і почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; сумління. Словник української мови в 11 томах
  13. совість — Со́вість, -сти ж. = сумління. У їх драгунська совість. Ном. № 3170. Словник української мови Грінченка