совість

СУМЛІ́ННЯ (усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством), СО́ВІСТЬ. — Паничі женяться не по любові, а задля грошей!.. Коли є на світі честь, сумління, щира любов, то тільки в нас, а не в вас (І. Нечуй-Левицький); Всім єством вона прагне осягнути ще одну науку, може, найглибшу, науку про те, як жити людині, як жити так, щоб ніколи не гризло тебе сумління, щоб не було соромно за тебе твоїм дітям (О. Гончар); Груня сповнилася образи — її, молоду, заміжню жінку, облаяти непутящими словами! Совісті нема в свекрухи (О. Довженко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

совість — со́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
совість — див. СУМЛІННЯ. Словник синонімів Караванського
совість — [сов'іс'т'] -т'і, ор. -т'у Орфоепічний словник української мови
совість — -і, ж. Усвідомлення і почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; сумління. || кого, чого, чия, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
совість — Сумління Словник чужослів Павло Штепа
совість — СО́ВІСТЬ, і, ж. Почуття моральної відповідальності за свою поведінку; моральні принципи, переконання; сумління. Щоб не замерзнуть, Андрій нишком по ночах рубав по шляху верби або розбирав стріху в сусідніх порожніх будинках. Якби не совість – крав би (М. Словник української мови у 20 томах
совість — совість: ◊ ви́киди совісти докори сумління (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
совість — Совість. Про дуже чесну людину. Совість гризе без зубів. Совість хоч без зубів, а гризе. Совість мучить людину за заподіяні нею провини. Яка совість, така й честь. Наскільки чесно ти поводишся з людьми, настільки вони тебе й поважають. Приповідки або українсько-народня філософія
совість — диви́тися (пря́мо (зі спокі́йною со́вістю, сміли́во і т. ін.)) в о́чі кому—чому. Не відчувати своєї провини перед кимсь, не соромитися за свої дії, вчинки. (Мандрика:) Я зразу хотів сказати .. вам, що я дуже радий, що можу чесно дивитися вам в очі (О. Фразеологічний словник української мови
совість — СОВІСТЬ — категорія етики, що характеризує моральну діяльність особистості через її здатність здійснювати моральний самоконтроль, самостійно визначати зміст морального обов'язку, вимагати від себе його дотримання і давати самооцінку власних вчинків... Філософський енциклопедичний словник
совість — Со́вість, -сти, -сті, -стю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
совість — СО́ВІСТЬ, і, ж. Усвідомлення і почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; сумління. Словник української мови в 11 томах
совість — Со́вість, -сти ж. = сумління. У їх драгунська совість. Ном. № 3170. Словник української мови Грінченка