сонце

со́нце

-я, с.

1》 Центральне небесне світило Сонячної системи, що має форму гігантської розжареної кулі, яка випромінює світло й тепло.

До [світ] сонця — дуже рано, до настання дня.

За сонцем — у напрямку руху сонця.

Місце під сонцем — місце, призначення в житті, суспільстві і т. ін.

Під сонцем — у світі, на землі, на волі.

Проти сонця — обличчям до сонця.

[Разом] із сонцем — рано, удосвіта.

2》 Відбиття, відображення чим-небудь або у чомусь цього небесного світила.

|| Величезна розжарена маса чого-небудь, що нагадує небесне світило; яскравий спалах чого-небудь.

3》 Світло й тепло, що випромінюються цим світилом.

|| Відбиття, відображення сонячного проміння.

|| Місце, простір, охоплені світлом і теплом цього світила.

|| Ясна сонячна погода.

|| Життєдайна, животворча енергія цього світила.

За сонця — протягом денного часу, поки видно; завидна.

4》 перен. Про те (того), хто (що) є джерелом життя, втіхи, радості і т. ін. для когось.

5》 перен. Те, що освітлює шлях, той, хто веде за собою (у житті, боротьбі і т. ін.); провідна зоря.

|| чого, у сполуч. з ім. правда, воля, свобода, слава, щастя і т. ін. Означає те, на що вказують названі іменники.

|| Що-небудь світле, хороше, прекрасне.

|| Тепло, приязнь, людяність.

6》 Центральна планета інших планетних систем.

7》 Гімнастична вправа на турніку.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me