сонце
А бодай тебе ясне сонічко не виділо.
Прокляття, щоб ти умер.
Вже сонце у доброго хлопа піднеслося.
Давній спосіб міряння дня, не дуже рано.
Встав до сонця.
Встав перед сходом сонця.
Заки сонце зійде, то роса очі виїсть.
Нім щастя обернеться до нас, то вже й нас нестане.
Засвітить сонце і в наше віконце,
і нам колись щастя прийде.
І перед нашими ворітьми колись сонце зійде.
І до нас колись щастя загостить.
І сонце не всі гори освічує, хоч високо ходить.
І багачі не всі щасливі.
Не маю ні від сонця, ні від місяця.
Нарікання доброго сина на родичів.
Ні від сонця тепла, ні від місяця світла.
Нема радости ні звідки.
Сонце пішло на спочинок.
Сонце зайшло. Нарід вірить, що сонце іде на ніч спочивати, як і люди.
Сонце світить, дощик кропить, чарівниця масло робить.
Про ясний літній день з дощем. Нарід вірить, що в таку пору чарівниці роблять масло з чужої сметани, яку відобрали від коров.
Сонце уже підійшло з'на дві коцюбі.
Ранна ще пора. По селах не мали годинників, а міряли час своїм способом.
Доки сонце зійде — довго намерзнешся.
Нарікання бідного чоловіка, що щастя треба довго чекати.
І сонце свої плями має.
Немає безгрішних людей.
Колись засіяє сонце і в наше віконце.
І до нас колись прийде щастя.
Не наша річ сонце гасити, хай світить.
Людина не може змінювати закони природи.
При сонці тепло, а при матері добро.
Матір дбає за свою дитину так, як ніхто інший.
Хоче сонце решетом накрити.
Іронічно, коли хтось хоче зробити неможливе.
Значення в інших словниках
- сонце — со́нце іменник середнього роду загальна назва; в астрономії Сонце Орфографічний словник української мови
- сонце — Світило дня, денне світило; ФР. <�соняшне> світло, соняшна погода; (правди) світоч, провідна зоря; П. тепло, приязнь, людяність; (моє) ЯК ЗВ. щастя моє! зіронько моя! соненько, сонечко. Словник синонімів Караванського
- сонце — Всесяйне, світило, сонейко, соненько, сонечко, сонцеграй, сонце-світ, сонце-цвіт, сонченятко, ярило (язичницьке) Фразеологічні синоніми: денне світило; золота тарілочка (в загадці); колісниця сонця; небесне світило; світило дня; ясне сонце Словник синонімів Вусика
- сонце — [сонцеи] -н'ц'а, м. (на) -н'ц'і Орфоепічний словник української мови
- сонце — -я, с. 1》 Центральне небесне світило Сонячної системи, що має форму гігантської розжареної кулі, яка випромінює світло й тепло. До [світ] сонця — дуже рано, до настання дня. За сонцем — у напрямку руху сонця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сонце — СО́НЦЕ, я, с. 1. Центральне тіло сонячної системи, що становить собою гігантську розжарену кулю, яка випромінює світло й тепло, і навколо якої обертається Земля та інші планети. Словник української мови у 20 томах
- сонце — сонце: ◊ не йди на сонце, як ма́єш ма́сло на голові (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- сонце — (-я) с., мол., ірон.-зневажл. Жінка легкої поведінки, безпринципна й аморальна, повія Сонце — окончательна курва, повія, міньєтчиця, звідниця, стерва (Синопсис станіславський необов'язковий). Словник жарґонної лексики української мови
- Сонце — Найближча до Землі зірка, центр. тіло Сонячної системи, найсильніше джерело випромінювання, що досягає Землі; газова куля, яка складається, переважно, із водню та гелію з невел. домішками важчих елементів; внутрішню частину... Універсальний словник-енциклопедія
- сонце — грі́ти зу́би на со́нці, жарт. Проводити час у несерйозних розмовах (перев. надворі). Гріють зуби на сонці (сказано про жіноту, що весною, в свято, посідали під тином і скрекочуть собі) (Укр.. присл.. Фразеологічний словник української мови
- сонце — Со́нце, со́нця, со́нцеві і со́нцю, -нцем, на со́нці і на со́нцю, со́нце! со́нця́, со́нець і со́нців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сонце — СО́НЦЕ, я, с. 1. Центральне небесне світило сонячної системи, що має форму гігантської розжареної кулі, яка випромінює світло й тепло. Термоядерні реакції, які відбуваються в надрах Сонця, супроводжуються виділенням великої кількості нейтрино (Знаная.. Словник української мови в 11 томах
- сонце — Со́нце, -ця с. 1) Солнце. Ой звечора вітер віє, зраня сонце гріє. Мет. 59. схід-со́нця. Востокъ. захід-со́нця. Западъ. по́ки со́нце світить. Вовѣки, всегда; никогда. То-же: поки світ-сонця. Поки світ-сонця вороги б Київа не достали. ЗОЮР. I. 4. ум. Словник української мови Грінченка