сонце

СО́НЦЕ, я, с.

1. Центральне тіло сонячної системи, що становить собою гігантську розжарену кулю, яка випромінює світло й тепло, і навколо якої обертається Земля та інші планети.

Термоядерні реакції, які відбуваються в надрах Сонця, супроводжуються виділенням великої кількості нейтрино (з наук.-попул. літ.);

Схід сонця;

За сонцем іти;

Гріє сонце;

* У порівн. Її осліплює яскраве сяйво великої, мов сонце, люстри (М. Стельмах).

2. Відбиття, відображення чим-небудь або у чомусь цього небесного світила.

Вода в широкому Дніпрі, Де плавають сонця, В старій криниці, У відрі, В баклазі у бійця (П. Воронько);

// Величезна розжарена маса чого-небудь, що нагадує небесне світило; яскравий спалах чого-небудь.

Ніхто з учасників експедиції не бачив самого вибуху [атомної бомби], не бачили вони над просторами океану того зловісного .. сонця, що його засвітила варварська рука (О. Гончар);

Нагрітий спочатку метал тепер треба було тільки підігрівати. І електричні сонця знову засяяли біля всіх шести швів (В. Собко).

3. Світло й тепло, що випромінюються цим світилом; місце, освітлене ним.

Вранішнє сонце;

Сидіти на сонці;

У кімнаті багато сонця.

4. чого, уроч. Те, що є джерелом чи зосередженням чогось цінного, високого, життєво необхідного.

Сонце правди;

// Про того, кого глибоко шанують; хто прославився у певній сфері діяльності.

5. Гімнастична вправа на перекладині – обертання тіла на руках.

6. розм. Розкрій спідниці у вигляді кола.

Спідниця-сонце.

За́хі́д со́нця див. за́хі́д²;

(1) Со́нце [було́] у (в, під) сні́дання; Со́нце (со́нечко) підби́лося (підійшло́, підняло́ся і т. ін.) на сні́дання (на сніда́нок) – про не дуже ранню ранкову пору.

– А то якось сонце було так, як під снідання .. Пішла [Явдоха] до биків. Коли увіходить, хвалиться: – Нема биків (А. Тесленко);

На другий день – сонце в снідання – заходить на колгоспний двір якийсь дід (Григорій Тютюнник);

Черниця знов говорить: – Втомилися .. Ледве дихаємо. А там додає: – Вже сонечко підбилося на снідання... (Марко Вовчок);

Сонце вже підбилося височенько, як на пізнє снідання (І. Багмут);

Як сонце піднялося на сніданок, Катерина одержала у Генріха кривавицею затруджені гроші (С. Чорнобривець);

(2) Со́нце під обі́д [підійшло́ (підпливло́ і т. ін.)] – про час, коли кінчається перша половина дня.

Дні зимові короткі .. Недавнечко ніби розвиднілося, а сонце вже й під обід підпливло (І. Кириленко);

Було сонце під обід уже, а народ не розходився (А. Головко);

(3) Со́нце скрива́ється / скри́лося – сонце заходить.

А ніччю, як скриється пекуче сонце, спаде денна задуха, – тільки й дихнеш свіжою прохолодою (Панас Мирний).

◇ Від (од) схід со́нця див. схід¹;

Грі́ти зу́би на со́нці див. грі́ти;

До світ со́нця див. світ¹;

До схід со́нця див. схід²;

(4) За со́нцем – у напрямку руху сонця; За хвіст та на со́нце (на ві́тер) див. хвіст;

(5) Коза́цьке (цига́нське) со́нце – місяць.

– Поночі? – здивувався Данило. – Що для нас ніч, коли має зійти козацьке сонце? – заграв стрілами брів Сагайдак (М. Стельмах);

Холодне циганське сонце світило тепер уже їм десь із-за потилиці (О. Гончар);

Тетяна не знає, коли їй страшніше: чи в темряві, чи за циганського сонця (А. Дімаров);

Мі́сце під со́нцем див. мі́сце;

(6) Навпаки́ со́нця – проти руху сонця, не в тому напрямку, в якому рухається сонце.

Йшла [панночка] по воду, як бабуся її навчила: не прямо до криниці, а вулицями обходила навпаки сонця (Г. Квітка-Основ'яненко);

На схід со́нця див. схід²;

(7) Під со́нцем – у світі, на землі.

О племене, вас утомили війни. І навіть в сні не вийти вам із пут. Переділіться знову – супокійний Хай буде кожному під сонцем кут (М. Зеров);

По́ки (до́ки) [й] сві́ту (заст. сві́та) [й (та)] со́нця див. світ¹;

Прихили́ти не́ба (со́нце, світ і т. ін.) див. прихиля́ти;

(8) Про́ти со́нця – обличчям до сонця.

– Хлопці! – крикнув я. – Нас зраджено! Ми їдемо проти сонця, на південь, а путь наша мусить лежати на протилежну сторону (Ю. Яновський);

Ра́дий (рад) [би] не́бо (не́ба, со́нце) прихили́ти; Ра́дий (рад) [би] не́бо (не́ба) нахили́ти див. ра́дий;

(9) [Ра́зом] із со́нцем – рано, удосвіта.

Встає Максим з сонцем, лягає з місяцем; у нього і пооране, і посіяне, скотинка нагодована й напоєна, усе у нього в догляді, і нас, спасибі йому, слухається і шанує (О. Кониський);

Думка була виїхати разом із сонцем, бо не близька дорога (О. Гончар);

(10) Со́нце в кру́зі – сонце на виднокрузі, на обрії.

* У порівн. Ходжу, блуджу попід гаєм, Як те сонце в крузі (П. Чубинський);

(11) Со́нце на схи́лку – сонце на заході.

[Зет:] Вже хутко вечір. Сонце вже на схилку (Леся Українка);

Сонце було вже на схилку, коли до села прикушпелила [прийшла] пішки із Хорішок караульна рота (О. Гончар);

Та́нути / ста́нути як (мов, ні́би і т. ін.) сві́чка (віск [на со́нці]) див. та́нути;

[Тре́ба] вдень (се́ред бі́лого дня) з вогне́м [та ще] (зі сві́чкою, зі сві́тлом, при со́нці і т. ін.) [тако́го] шука́ти (вишу́кувати) / пошука́ти <�Пошука́ти тако́го [тре́ба]> див. тре́ба¹;

Як (мов, ні́би і т. ін.) роса́ на со́нці див. роса́;

Як (мов, ні́би і т. ін.) ци́ган со́нцем (ре́шетом) див. цига́ни.