спирати
спира́ти
-аю, -аєш, недок., сперти і зіперти, зіпру, зіпреш; мин. ч. спер і зіпер, -ла, -ло; наказ. сп. зіпри; док., перех.
1》 Робити занадто тісним простір, зайнятий чим-небудь.
|| Натискаючи, штовхаючи, примушувати кого-небудь відійти, відсунутися.
|| тільки 3 ос. Здавлюючи, викликати відчуття фізичного болю; утруднювати дихання.
Спирає дух кому безос. — важко дихати комусь від надміру почуттів, сильних переживань і т. ін.
2》 Притуляти, опирати для стійкості.
|| перен. Основувати на чому-небудь якісь докази і т. ін.
3》 діал. Зупиняти.
Спирати дорогу діал. — не дозволяти їздити, ходити на певних ділянках дороги.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спирати — (що кому): заперечувати, відмовляти [VI] — не допускати; дорогу спирати: не дозволяти скористатися з дороги [VI] Словник з творів Івана Франка
- спирати — спира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- спирати — Спира́ти. Підтримувати. Ми повинні се у власнім інтересі спирати. Мені його знакомство дуже в користь пішло (Коб., Листи, 121, 504) // пол. wspierać — 1) підтримувати, бути опорою, 2) надавати підтримку, допомогу. Українська літературна мова на Буковині
- спирати — СПИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПЕ́РТИ, ЗІПЕ́РТИ, зіпру́, зіпре́ш; мин. ч. спер і зіпе́р, ла, ло; наказ. сп. зіпри́; док., кого, що. 1. Робити занадто тісним простір, зайнятий чим-небудь. З обох боків спирають його [Дніпро] високі скелі (О. Словник української мови у 20 томах
- спирати — спира́ти притуляти, прихиляти (ср, ст): Остаповські сиділи поруч на канапі, він спер голову на її плече, а вона говорила йому щось півголосом, лагідно (Марська); Не спирай руку на то крісло, бо зломане, ще впадеш (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- спирати — (аж) ко́льки ко́лють (спира́ють); (аж) ко́лька ко́ле (спира́є) кого. Хто-небудь страждає від заздрощів. Та я тебе поцілую із правого боку, Най ворогів кольки колють хоть півтора року! (Коломийки). аж ко́лька спе́рла. В мене жінка дуже красна .. Фразеологічний словник української мови
- спирати — СПИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПЕ́РТИ і ЗІПЕ́РТИ, зіпру́, зіпре́ш; мин. ч. спер і зіпе́р, ла, ло; наказ. сп. зіпри́; док., перех. 1. Робити занадто тісним простір, зайнятий чим-небудь. З обох боків спирають його [Дніпро] високі скелі (Стор. Словник української мови в 11 томах