1. Словник української мови у 20 томах

спирати

СПИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПЕ́РТИ, ЗІПЕ́РТИ, зіпру́, зіпре́ш; мин. ч. спер і зіпе́р, ла, ло; наказ. сп. зіпри́; док., кого, що.

1. Робити занадто тісним простір, зайнятий чим-небудь.

З обох боків спирають його [Дніпро] високі скелі (О. Стороженко);

// Натискаючи, штовхаючи, примушувати кого-небудь відійти, відсунутися.

Заметушились [козаки] і, спираючи один одного, подалися всі до віддушини (М. Старицький);

// тільки 3 ос. Здавлюючи, виклика́ти відчуття фізичного болю; утруднювати дихання.

Важке зітхання .. давить її, спирає (Панас Мирний);

Запашний дух спирав легені (К. Гордієнко);

Дарку сперли якісь болі під грудьми (Ірина Вільде).

2. Притуляти, опирати для стійкості.

Один хиляє свою голову набік до стіни, другий спирає свою на поруччя (Л. Мартович);

Вуйко Дорко спер руки на коліна і вдивився в землю (О. Маковей);

Олена сидить біля столу, зіперши голову на руки (В. Собко);

// перен. Основувати на чому-небудь якісь докази і т. ін.

3. діал. Зупиняти.

Сумні літа – їх не сперти (П. Грабовський);

Річ Посполита не могла сперти своєю силою татар і намагалась не дратувати васалів турецького султана (П. Панч).

◇ [Аж] забива́є (спира́є, захо́плює, запира́є і т. ін.) / заби́ло (спе́рло, захопи́ло, запе́рло і т. ін.) [у гру́дях] ди́хання (по́дих, ві́ддих і т. ін.) див. забива́ти;

(1) Аж ко́лька спе́рла (д) див. ко́лька.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спирати — (що кому): заперечувати, відмовляти [VI] — не допускати; дорогу спирати: не дозволяти скористатися з дороги [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. спирати — спира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. спирати — Спира́ти. Підтримувати. Ми повинні се у власнім інтересі спирати. Мені його знакомство дуже в користь пішло (Коб., Листи, 121, 504) // пол. wspierać — 1) підтримувати, бути опорою, 2) надавати підтримку, допомогу. Українська літературна мова на Буковині
  4. спирати — -аю, -аєш, недок., сперти і зіперти, зіпру, зіпреш; мин. ч. спер і зіпер, -ла, -ло; наказ. сп. зіпри; док., перех. 1》 Робити занадто тісним простір, зайнятий чим-небудь. || Натискаючи, штовхаючи, примушувати кого-небудь відійти, відсунутися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спирати — спира́ти притуляти, прихиляти (ср, ст): Остаповські сиділи поруч на канапі, він спер голову на її плече, а вона говорила йому щось півголосом, лагідно (Марська); Не спирай руку на то крісло, бо зломане, ще впадеш (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. спирати — (аж) ко́льки ко́лють (спира́ють); (аж) ко́лька ко́ле (спира́є) кого. Хто-небудь страждає від заздрощів. Та я тебе поцілую із правого боку, Най ворогів кольки колють хоть півтора року! (Коломийки). аж ко́лька спе́рла. В мене жінка дуже красна .. Фразеологічний словник української мови
  7. спирати — СПИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПЕ́РТИ і ЗІПЕ́РТИ, зіпру́, зіпре́ш; мин. ч. спер і зіпе́р, ла, ло; наказ. сп. зіпри́; док., перех. 1. Робити занадто тісним простір, зайнятий чим-небудь. З обох боків спирають його [Дніпро] високі скелі (Стор. Словник української мови в 11 томах