1. Великий тлумачний словник сучасної мови

споруджувати

спору́джувати

-ую, -уєш і рідко споруджати, -аю, -аєш, недок., спорудити, -руджу, -рудиш, док., перех.

1》 Будувати, зводити що-небудь (перев. велике, складне).

|| розм. Робити, виготовляти що-небудь перев. ручним способом; майструвати.

2》 розм., рідко. Збирати, налаштовувати або організовувати що-небудь.

|| Варити, приготовляти їжу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. споруджувати — спору́джувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. споруджувати — Споруджати, будувати, зводити, (колону) ставити; ЖМ. майструвати. Словник синонімів Караванського
  3. споруджувати — див. будувати Словник синонімів Вусика
  4. споруджувати — [споуруджуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  5. споруджувати — СПОРУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко СПОРУДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОРУДИ́ТИ, руджу́, ру́диш, док., що. 1. Будувати, зводити що-небудь (перев. велике, складне). На Україні було багато народних теслів, які майстерно споруджували різні будівлі (із журн. Словник української мови у 20 томах
  6. споруджувати — МАЙСТРУВА́ТИ (робити, виготовляти щось перев. ручним способом), СПОРУ́ДЖУВАТИ (СПОРУДЖА́ТИ) розм., СПОРЯДЖА́ТИ розм., ЛА́ГОДИТИ розм., ЛАДНА́ТИ розм. — Док.: змайструва́ти, споруди́ти, споряди́ти, зла́годити, зладна́ти, зла́дити розм. Словник синонімів української мови
  7. споруджувати — Спору́джувати, -джую, -джуєш; спору́ди́ти, -руджу́, -ру́диш, -ру́дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. споруджувати — СПОРУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко СПОРУДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОРУДИ́ТИ, руджу́, ру́диш, док., перех. 1. Будувати, зводити що-небудь (перев. велике, складне). У містах жили будівельники, які вміли споруджувати великі будівлі (Іст. Словник української мови в 11 томах