1. Великий тлумачний словник сучасної мови

спритний

спри́тний

-а, -е.

1》 Швидкий, вправний у роботі, діях (про людину); меткий, моторний.

|| Який жваво рухається (перев. про тварин); рухливий.

|| Для якого характерні швидкі, вправні рухи (про руки, ноги і т. ін.).

|| У якому виявляється швидкість, вправність людини, рухливість тварини і т. ін.

2》 Який майстерно й уміло робить, виконує що-небудь, виявляє хист у чомусь.

|| на що. Який має потяг до чого-небудь.

|| Який уміло веде справи.

|| Який, вдаючись до хитрощів, використовує які-небудь обставини для власної вигоди.

3》 Здатний добре й швидко міркувати; кмітливий, тямущий.

|| Який виражає кмітливість, тямущість.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спритний — спри́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. спритний — (про вправну людину, яка використовує обставини для власної вигоди) не проспить (не заспить) грушку (грушки) в попелі; (дуже хитрий) на ходу (бігу) підметки рве (зриває); з варено? крашанки курча висидить, діал.; зуміє впіймати (вхопити) вовка за вухо. Словник фразеологічних синонімів
  3. спритний — Меткий, моторний, с. промітний, з. ручий; (- тварин) рухливий; (вояк) вправний, умілий, досвідчений; (на що) здібний; (ділок) пролазливий, в'юнкий, виверткий; (розум) кмітливий, швидкий, шпаркий. Словник синонімів Караванського
  4. спритний — I акробат (перен.), алюрний, бідовий, бойовий, бравий, верткий, вивертливий, виверткий, вигадливий, викрутливий, винахідливий, влазень, влучний, вправний, вушлий, в'юнкий, дзигльований, дойда, дока, доскоцький, ємець, жох, завзятий, зграбний, зугарний... Словник синонімів Вусика
  5. спритний — [спритнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  6. спритний — СПРИ́ТНИЙ, а, е. 1. Швидкий, вправний у роботі, діях (про людину); меткий, моторний. [Одарка:] Ти спритний і надто балакучий, а він тихий – і за те я його люблю! (М. Словник української мови у 20 томах
  7. спритний — РУХЛИ́ВИЙ (про людину — повний життєвої сили, енергії, здатний швидко рухатися), ЖВА́ВИЙ, МОТО́РНИЙ, ШВИДКИ́Й, МЕТКИ́Й, ПРОВО́РНИЙ, ПРУДКИ́Й, ВЕРТКИ́Й, В'ЮНКИ́Й, ВЕРТЛЯ́ВИЙ, ВЕРТЛИ́ВИЙ, ЛЕГКИ́Й, СПРИ́ТНИЙ, ПОВОРОТКИ́Й, КРУТЛИ́ВИЙ, ШУ́СТРИЙ розм. Словник синонімів української мови
  8. спритний — Спри́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. спритний — СПРИ́ТНИЙ, а, е. 1. Швидкий, вправний у роботі, діях (про людину); меткий, моторний. [Одарка:] Ти спритний і надто балакучий, а він тихий — і за те я його люблю! (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  10. спритний — Спритний, -а, -е Понятливый, смѣтливый, ловкій, проворный. Суддя такий був розумний та спритний, що яке б темне діло не було, зараз його на світ виведе. Стор. І. 32. Ти то спритний, як Матвій до куропатв. Ном. № 6564. Словник української мови Грінченка