спроба
спро́ба
-и, ж.
1》 Намагання зробити щось за відсутності впевненості в досягненні успіху.
|| Намагання здійснити що-небудь за відсутності досвіду й уміння.
2》 Перевірка, випробування властивостей, якостей і т. ін. чого-небудь.
|| Перевірка на ділі якостей, властивостей кого-, чого-небудь, здатності до здійснення, виконання чогось; випробування.
|| на що, спец. Перевірка міцності чого-небудь, стійкості щодо певного впливу або здатності до певної дії.
3》 Відтворення якого-небудь явища або спостереження за новим явищем у певних умовах з метою його вивчення, дослідження; дослід.
|| Дослідний зразок чого-небудь.
4》 Літературний або мистецький твір початківця; проба.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спроба — спро́ба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- спроба — СПРОБА – ПРОБА Спроба. 1. Намагання зробити щось при відсутності впевненості в досягненні успіху: спроба заволодіти плацдармом. 2. Дослід. 3. Те саме, що проба 1. Проба. Літературне слововживання
- спроба — Намагання, силкування; (лябораторна) дослід, ЕКСПЕРИМЕНТ; (пера) проба; спробунок. Словник синонімів Караванського
- спроба — див. початок Словник синонімів Вусика
- спроба — СПРО́БА, и, ж. 1. Намагання зробити щось при відсутності впевненості в досягненні успіху. Полк їхній в упертих неодноразових спробах заволодіти Каховським плацдармом порідів ледве чи не на половину (О. Словник української мови у 20 томах
- спроба — про́ба (рідше спро́ба) пера́. Перший твір, перша наукова праця і т. ін. Пригадую собі таке перше оповідання — “Страшний свідок”, чистої води пробу пера, на цілком пусту романтичну тему (М. Фразеологічний словник української мови
- спроба — ДО́СЛІД (відтворення певного явища або спостереження за явищем з метою наукового вивчення), ЕКСПЕРИМЕ́НТ, ДОСЛІ́ДЖЕННЯ, СПРО́БА. — Чи не ви ж ото випитуєте його щоденно про мої досліди? Коли посадовили, та якої температури ґрунт, та що клали в лунки, га?... Словник синонімів української мови
- спроба — Спро́ба, -би, -бі; спро́би, спроб Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спроба — СПРО́БА, и, ж. 1. Намагання зробити щось при відсутності впевненості в досягненні успіху. Полк їхній в упертих неодноразових спробах заволодіти Каховським плацдармом порідів ледве чи не на половину (Гончар, Таврія.. Словник української мови в 11 томах
- спроба — Спро́ба, -би ж. Проба, опытъ. О. 1862. ІІІ. 30. Словник української мови Грінченка