1. Великий тлумачний словник сучасної мови

старчиха

старчи́ха

-и, ж.

Жінка, що старцює; жебрачка.

|| Дуже бідна, убога жінка.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старчиха — старчи́ха іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. старчиха — див. жебрак Словник синонімів Вусика
  3. старчиха — СТАРЧИ́ХА, и, ж. Жінка, що старцює; жебрачка. Коло самісінького порога довгими рядками посідали на обід старці та старчихи сливе з усіх ближніх сіл (І. Нечуй-Левицький); * У порівн. Прийшла [Ганна] змучена, боса, в подертому одязі, як старчиха (О. Словник української мови у 20 томах
  4. старчиха — СТАРЧИ́ХА, и, ж. Жінка, що старцює; жебрачка. Коло самісінького порога довгими рядками посідали на обід старці та старчихи сливе з усіх ближніх сіл (Н.-Лев., III, 1956, 8); *У порівн. Словник української мови в 11 томах