1. Орфографічний словник української мови

старчиха

старчи́ха

іменник жіночого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старчиха — див. жебрак Словник синонімів Вусика
  2. старчиха — СТАРЧИ́ХА, и, ж. Жінка, що старцює; жебрачка. Коло самісінького порога довгими рядками посідали на обід старці та старчихи сливе з усіх ближніх сіл (І. Нечуй-Левицький); * У порівн. Прийшла [Ганна] змучена, боса, в подертому одязі, як старчиха (О. Словник української мови у 20 томах
  3. старчиха — -и, ж. Жінка, що старцює; жебрачка. || Дуже бідна, убога жінка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. старчиха — СТАРЧИ́ХА, и, ж. Жінка, що старцює; жебрачка. Коло самісінького порога довгими рядками посідали на обід старці та старчихи сливе з усіх ближніх сіл (Н.-Лев., III, 1956, 8); *У порівн. Словник української мови в 11 томах