сторожовий
сторожови́й
-а, -е.
1》 Який стоїть на варті, охороняє кого-, що-небудь.
|| Признач. для сторожування, вартування; який є місцем перебування сторожі.
|| Який несе дозорну або прикордонну службу.
Сторожова могила — високий земляний насип при дорозі, на кордоні і т. ін., який був місцем перебування сторожі.
Сторожовий полк — на Русі 10-17 ст. – кінний загін, що прикривав основні сили та здійснював розвідку.
2》 Стос. до сторожування, вартування.
3》 За допомогою якого попереджають про небезпеку, остерігають.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сторожовий — сторожови́й прикметник Орфографічний словник української мови
- сторожовий — див. сторож Словник синонімів Вусика
- сторожовий — [сторожовий] м. (на) -вому/-жоув'ім, мн. -жоув'і Орфоепічний словник української мови
- сторожовий — СТОРОЖОВИ́Й, а́, е́. 1. Який стоїть на варті, охороняє кого-, що-небудь. Біля гирла безіменної степової річки сиділи сторожові козаки (З. Тулуб); Мар'ян вдень і вночі, мов сторожовий пес, бігав по коморах, пильнуючи своє добро (С. Словник української мови у 20 томах
- сторожовий — ВАРТОВИ́Й (який стоїть на варті, охороняючи кого-, що-небудь; стос. до варти, пов'язаний з вартуванням), ЧАТОВИ́Й, СТОРОЖОВИ́Й, КАРАУ́ЛЬНИЙ розм.; КОНВО́ЙНИЙ (який, охороняючи, супроводжує кого-, що-небудь). Словник синонімів української мови
- сторожовий — СТОРОЖОВИ́Й, а́, е́. 1. Який стоїть на варті, охороняє кого-, що-небудь. Біля гирла безіменної степової річки сиділи сторожові козаки (Тулуб, Людолови, I, 1957, 137); Мар’ян вдень і вночі, мов сторожовий пес, бігав по коморах, пильнуючи своє добро (Чорн. Словник української мови в 11 томах