сторожовий
СТОРОЖОВИ́Й, а́, е́.
1. Який стоїть на варті, охороняє кого-, що-небудь.
Біля гирла безіменної степової річки сиділи сторожові козаки (Тулуб, Людолови, I, 1957, 137);
Мар’ян вдень і вночі, мов сторожовий пес, бігав по коморах, пильнуючи своє добро (Чорн., Визвол. земля, 1950, 25);
Сторожові тюлені не спали. Вони.. наче принюхувались, чи не наближається небезпека (Трубл., Лахтак, 1953, 55);
// Признач. для сторожування, вартування; який є місцем перебування сторожі.
Надворі було тихо. Тільки десь далеко перегукувалися вартові на сторожових вишках (Хижняк, Тамара, 1959, 251);
Перехопившись попід мостом через баюру на той бік, розвідники вже дерлися по насипу до сторожової будки (Гончар, Людина.., 1960, 126);
// Який несе дозорну або прикордонну службу.
Вдень і вночі сторожові прикордонні катери.. ріжуть непривітні морські хвилі (Донч., II, 1956, 367).
Сторожова́ моги́ла — високий земляний насип при дорозі, на кордоні і т. ін., який був місцем перебування сторожі.
Припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь і стигне там голубим маревом: суворою лінією стоять по ньому сторожові могили, насипані, може, татарвою, а може, волелюбним козацтвом, що ..боронило ці степи від ворожих навал (Тют., Вир, 1964, 72);
Сторожови́й полк — на Русі Х-XVII ст. — кінний загін, що прикривав основні сили й здійснював розвідку.
За «великим полком» стояв «сторожовий полк» (кіннота князя Димитрія) (Іст. СРСР, І, 1957, 86).
2. Стос. до сторожування, вартування.
Ще літом сякі-такі сторожові роботи лучаються, а зимою які? (Мирний, IV, 1955, 213);
Полк.. ніс сторожову охорону на шляху Т льча — Ісакчі (Добр., Очак. розмир, 1965, 383).
3. За допомогою якого попереджають про небезпеку, остерігають.
Урочиста ніч тремтить над табором бранців і над Вавілоном. То там, то там загораються сторожові огні (Л. Укр., II, 1951, 146);
[Сліпець:] Щоніч в трубу сторожову він дув (Фр., XIII, 1954, 378).
Значення в інших словниках
- сторожовий — сторожови́й прикметник Орфографічний словник української мови
- сторожовий — див. сторож Словник синонімів Вусика
- сторожовий — [сторожовий] м. (на) -вому/-жоув'ім, мн. -жоув'і Орфоепічний словник української мови
- сторожовий — СТОРОЖОВИ́Й, а́, е́. 1. Який стоїть на варті, охороняє кого-, що-небудь. Біля гирла безіменної степової річки сиділи сторожові козаки (З. Тулуб); Мар'ян вдень і вночі, мов сторожовий пес, бігав по коморах, пильнуючи своє добро (С. Словник української мови у 20 томах
- сторожовий — -а, -е. 1》 Який стоїть на варті, охороняє кого-, що-небудь. || Признач. для сторожування, вартування; який є місцем перебування сторожі. || Який несе дозорну або прикордонну службу. Сторожова могила — високий земляний насип при дорозі, на кордоні і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сторожовий — ВАРТОВИ́Й (який стоїть на варті, охороняючи кого-, що-небудь; стос. до варти, пов'язаний з вартуванням), ЧАТОВИ́Й, СТОРОЖОВИ́Й, КАРАУ́ЛЬНИЙ розм.; КОНВО́ЙНИЙ (який, охороняючи, супроводжує кого-, що-небудь). Словник синонімів української мови