1. Великий тлумачний словник сучасної мови

стрибучий

стрибу́чий

-а, -е.

Який добре стрибає. Стрибучий футболіст.

|| рідко. Дуже жвавий.

|| перен. Який звучить переривчасто, нерівномірно (про звуки, слова і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрибучий — стрибу́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. стрибучий — див. жвавий Словник синонімів Вусика
  3. стрибучий — СТРИБУ́ЧИЙ, а, е. Який добре стрибає. Стрибучий футболіст; // рідко. Дуже жвавий. – Не забувай, що в тебе жінка молода й гарна, і проворна, і стрибуча, – жартував Денис (І. Словник української мови у 20 томах
  4. стрибучий — СТРИБУ́ЧИЙ, а, е. Який добре стрибає. Стрибучий футболіст; // рідко. Дуже жвавий. — Не забувай, що в тебе жінка молода й гарна, і проворна, і стрибуча, — жартував Денис (Н.-Лев., VI, 1966, 412); // перен. Словник української мови в 11 томах