той

I того, ч., та, тієї, рідко тої, заст. тії, ж., те, того, с.; мн. ті, тих; займ.

1》 вказ. Указує на щось, більш віддалене у просторі, ніж інше подібне (перев. парне); прот. цей (у 1 знач.).

|| Указує на відрізок часу, який передував безпосередньо такому самому відрізку, моменту або настане після нього.

2》 вказ., також у сполуч. із част. он, ось. Указує на який-небудь предмет, якусь особу (перев. супроводжується вказівним жестом), що їх вирізняють з-поміж інших; не будь-який (будь-яка), а саме даний (дана), що на нього (неї) вказує мовець; про який (яку) йдеться; цей (у 2 знач.).

3》 вказ. Указує на предмет, особу, явище і т. ін., які були названі у попередньому викладі, про які вже йшлося раніше.

|| у знач. ім. той, того, ч.; та, тієї, ж.; те, того, с.; ті, тих, мн. Уживається замість предмета, особи, які були названі в попередньому викладі, про які вже йшлося раніше.

|| у знач. ім. той, того, ч.; та, тієї, ж.; те, того, с.; ті, тих, мн. Уживається замість когось останнього з названих у попередньому викладі й відповідає за знач. особ. займ. 3 особи він, вона, вони.

|| у знач. ім. той, того, ч.; та, тієї, ж.; те, того, с.; ті, тих, мн. Уживається при переліченні або зіставленні названих раніше осіб, предметів і т. ін.

4》 вказ. Уживається для вказівки на один предмет, одну особу і т. ін. із двох або кількох подібних, з ряду однорідних, коли їх перелічують або зіставляють.

|| у знач. ім. той, того, ч.; та, тієї, ж.; те, того, с.; ті, тих, мн. Узагальнено вказує на предмет, особу, явище (без попередньої згадки про них) при переліченні або зіставленні в якійсь площині.

|| у знач. ім. те, того, с. У сполуч. зі сл. все вказує на перелічувані предмети, виконуючи функцію узагальнюючого слова.

5》 вказ., у знач. ім. те, того, с. Уживається для вказівки на що-небудь висловлене раніше, на якісь факти, обставини, припущення і т. ін.

|| у сполуч. зі сл. ж, саме. Указує на тотожність чого-небудь з чимсь висловленим, повідомленим раніше.

До того [ж] — з наявністю додаткових ознак, дій, заходів і т. ін.; крім того.

На те ... — уживається при поясненні, мотивуванні чого-небудь.

Не без того [, щоб] — уживається для висловлення певної згоди в чомусь у знач. так, можливо, може статися.

Не до того кому — хтось не має часу, можливості думати про кого-, що-небудь, приділяти увагу кому-, чому-небудь і т. ін.

Не те що (щоб) ..., [а] — а) уживається для заперечення якогось припущення перед викладом справжніх фактів, обставин тощо; б) для заперечення тотожності чого-небудь з чимсь у знач.: не такий (так), як.

Ні з того ні з сього — без будь-якої причини, без жодного приводу або несподівано.

Ні се ні те; Ні те ні се — щось невиразне, неясне, не зовсім зрозуміле; хтось, щось не має виразних ознак, особливостей.

Тільки й того, що ... — указує на що-небудь незначне, обмежене, яким хтось користується, володіє.

Що [ж] з того? — звичайно риторичне запитання, близьке за знач. до висловів: нічого не вдієш, все одно; чи має це значення?

[Та] як на те, у знач. вставн. сл. — а) якраз, до речі; б) недоречно, як на зло, як навмисно.

6》 Уживається в головному реченні за наявності співвідносного сполучного сл. у підрядному, вказуючи на ознаку, за якою хто-, що-небудь вирізняється із загалу подібних і яка розкривається у підрядному.

|| Уживається в складі співвідносного словосполучення чим ..., тим, указуючи на залежність якогось явища, якоїсь дії тощо від чого-небудь, на більший ступінь виявлення ознаки у другій частині речення.

|| у знач. ім. той, того, ч.; та, тієї, ж.; те, того, с.; ті, тих, мн. Уживається в головному реченні за наявності співвідносного сполучного сл. у підрядному, вказуючи на особу, що вирізняється із загалу інших з якоїсь причини, за якоюсь ознакою, розкритою у підрядному реченні.

|| у знач. ім. те, рідко теє, того, с. Уживається в головному реченні за наявності співвідносного сполучного сл. у підрядному, вказуючи на предмет, дію, явище і т. ін., які пояснюються у підрядному.

7》 означ., перев. із запереч. част. не. Такий, як треба, як має бути.

|| Такий, як звичайно, до якого звикли; такий, як раніше, як завжди.

|| Який не змінився, залишився незмінним.

|| у знач. ім. те, того, с. Про що-небудь небажане, непотрібне, не таке, як хотілось би.

8》 означ., а також у сполуч. той же, той [же] самий, та (те) ж, та [ж] сама, те [ж] саме. Який вже був, мав місце, згадувався, зустрічався раніше.

|| Не будь-який, не якийсь інший, а саме цей.

9》 означ. Уживається для підкреслення емоційного ставлення до осіб, предметів, явищ і т. ін.

10》 Уживається як складова частина складених спол. унаслідок того, що; для того, щоб; з тим, щоб; з того часу, як; мало того, що; між тим, як; незважаючи на те, що; перед тим, як; після того, як; заст. тим, що; у той час, як і т. ін.

|| Уживається у складі словосполучень, перев. вставних, які з'єднують різні частини висловлення.

11》 той, част., розм. Уживається для заповнення паузи в разі запинки у мові, за наявності труднощів у доборі слова, а також замість якого-небудь слова або словосполучення; того (див. того 2)).

|| Уживається як евфемізм при повідомленні про що-небудь.

|| у знач. присудка. Уживається перев. на позначення негативних дій, властивостей, стану тощо; поганий, посередній, не дуже добрий і т. ін.

II тоя, ч.

Мініатюрні собаки вагою до 5 кг (напр. той-тер'єр).