той

Значення в інших словниках

1. той — I того, ж. та, тієї, с. те, того, мн. ті, тих, вказівний займ. Указує на щось більш віддалене в просторі, ніж інше подібне, уживається для вказування на один предмет, одну особу тощо, з двох, кількох подібних, однорідних і т. ін. II тою, ім. Літературне слововживання
2. той — Не цей, тамтой, отой; (рік) минулий; (день) названий, згаданий; (берег) протилежний; (світ) потойбічний, загробний; (з ч. не) не такий <�як має бути>. Словник синонімів Караванського
3. той — (тюрк.) у народів Середньої Азії свято, яке супроводиться бенкетом, музикою, танцями та іншими розвагами. Словник іншомовних слів Мельничука
4. той — ТОЙ, того́, ч., ТА, тіє́ї, рідко то́ї, заст. тії́, ж., ТЕ, того́, с.; мн. ТІ, тих; займ. 1. вказ. Указує на щось, більш віддалене у просторі, ніж інше подібне (перев. парне); протилежне цей (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
5. той — той займенник Орфографічний словник української мови
6. той — той 1. той ◊ тим ча́сом → час ◊ той, хто сту́кає на добрий день → стукати 2. вул. порядний, дуже добрий (ст)||тамтой Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. той — I того, ч., та, тієї, рідко тої, заст. тії, ж., те, того, с.; мн. ті, тих; займ. 1》 вказ. Указує на щось, більш віддалене у просторі, ніж інше подібне (перев. парне); прот. цей (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
8. той — з і́ншої (з дру́гої, не з тіє́ї і т. ін.) о́пери, жарт. Те, що безпосередньо не стосується справи, теми розмови і т. ін. Дуже мене цікавлять — се вже з другої опери — Ваші українські оповідання (М. Коцюбинський); — Сподіваюсь, зрозуміло?... Фразеологічний словник української мови
9. той — ТОЙ займ., ОТО́Й підсил. розм., ОТТО́Й заст., ТАМТО́Й діал. (Співець іудейський:) Хто сіє вітер, той збирає бурю (Леся Українка); Два місяці тут фронт стояв, в отих он сагах наші були, а по той бік шляху німці (О. Гончар). Словник синонімів української мови
10. той — Той, та, те; того́, тіє́ї, тому́, тій; ті, тих; до то́го, на то́му Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. той — ТОЙ, того́, ч., та, тіє́ї, рідко то́ї, заст. тії́, ж., те, того́, с.; мн. ті, тих; займ. 1. вказ. Указує на щось, більш віддалене у просторі, ніж інше подібне (перев. парне); протилежне цей (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах
12. той — Той, та, тая, те, теє мѣст. Тотъ, та, то. Хто дітей не має, той горя не знає. Ном. Що хочте, те й беріть у мене. Рудч. Ск. ІI. 163. У яру зараз і потихшало, і вітер не той. О. 1861. V. 70. Утвердив ти мою долю, мов ту гору серед моря. К. Псал. 66. Словник української мови Грінченка